| Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці. Глас 5. |
 Посту немає.
|
Сщмч. Афіногена
єпископа і десяти учнів його (бл. 311).
Мч. Павла и мцц. Алевтини (Валентини) і Хіонії (308). Мчч. Антіоха лікаря (IV). Пам’ять святих отців IV Вселенського Собору (451). Мц. Іулії діви (бл. 440 або 613).
Блж. Матрони Анемнясевської, спов. (1936). Cщмч. Якова, архієп. Барнаульського, і з ним сщмчч. Петра І Іоанна пресвитерів, прмч. Феодора (1937). Прмч. Ардаліона (1938).
Чирської (Псковської) ікони Божої Матері (1420).
Євангельські Читання
1 Кор., 134 зач., V, 9 – VI, 11. Мф., 56 зач., XIII, 54-58.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Назореї не повірили слову Господа у тому, що, живучи серед інших, Він не мав у своєму зовнішньому становищі світлості, яка би мимоволі викликала повагу.
Ми знаємо, хто Він, говорили вони, бути такого не може, щоби у Ньому було щось таке надзвичайне. Це, втім, не спонукало Господа прийняти переконливу зовнішність, але і Сам Він простий у зовнішності, і апостоли потім також тримали себе, а потім і всі істинні їх наслідники і послідовники бути такими же. Чому так?
Тому сама собою перша падає, а остання підноситься і росте. Навіть у багатьох буває так, що ніхто і не помічає цієї світлості внітрішньої, навіть і той, хто нею володіє. Зле око людське; йому і не показують істинно-хорошого, поки воно може зашкодити йому.
