Неділя 6-а після Пасхи, про сліпого . Глас 5. |
 Посту немає.
|
Сщмч. Мокія
(бл. 295). Рівноапп. 
Мефодія (885) та Кирила (869), учителів Словенських. Рівноапостольного Ростислава, князя Великоморавського (870).
Прп. Софронія, затворника Печерського (XIII). Свт. Никодима, архієп. Сербського (1325). Сщмч. Іосифа, митр. Астраханського (1672).
Сщмч. Михаїла пресвітера (1920). Сщмч. Олександра, архієп. Харківського (1940).
День тезоіменитства Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила.
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 8-е, Ін., 64 зач., XX, 11-18. Літ. – Діян., 38 зач., XVI, 16-34. Ін., 34 зач., IX, 1-38. Рівноапп.: Євр., 318 зач., VII, 26 – VIII, 2. Мф., 11 зач., V, 14-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сперечається простота віри з лікавим невір’ям. Віра, що прийшла до прозрівшого сліпця, просвітила розумні очі його, і він ясно бачить істину. Дивіться, як у нього все логічно. Запитують його: ти що про Нього, який дарував зір, скажеш? “Це пророк”, – відповів він, тобто посланець Божий, який наділений силою чудодійною. Беззаперечно правильний висновок!
Але освітченість книжна не хоче бачити цієї вірності та шукає, як ухилитися від її наслідків. А оскільки це не вдавалося, то вона звертається до некнижної простоти зі своїм переконанням: “віддай хвалу Богу; ми знаємо, що людина Та – грішник”. Простота віри не вміє зв’язувати цих понять – грішність та чудодійність, і висловлює це відкрито: “чи грішник Він, не знаю, одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу”.
Що можна сказати проти такого невідання? Але логіка невірів вперта, і при всій очевидності не соромиться стверджувати, що не знає, звідки Той, хто відкрив очі сліпому. “Це і дивно, – говорить їм здорова логіка віри, – що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; але хто шанує Бога і творить волю Його, того слухає. Від віку не чути, щоб хто відкрив очі сліпонародженому. Якщо би Він не був від Бога, не міг би нічого творити”.
Здавалося б, після цього нічого не залишалося, як схилитися перед такою силою. Але книжна вченість терпіти не може здорової логіки віри, і вигнала її геть… Піди тепер, доводь істину віри тим, у кого розум зіпсувався від наполегливості у невір’ї. Невіри всіх часів – люди одного покрою.