| Cедмиця 21 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Прп. Євфимія Нового, Солунського (889). Прмч. Лукіана, пресвітера Антіохійського (312). Мчч. Сарвіла та Вевеї (II). Свт. Савина, єп. Катанського (760). Сщмч. Лукіана Печерського, в Дальніх печерах (1243). Свт. Іоанна, єп. Суздальського (1373). Сщмч. Симеона Конюхова пресвітера (1918); сщмч. Димитрія Касаткіна пресвітера (1942); свт. Афанасія (Сахарова) спов., єп. Ковровського (1962). Ікони Божої Матері, йменованої «Спорителька хлібів» (XIX). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господні учні зривають колоски, розтирають їх руками і їдять у суботу. Справа дуже незначна і на вигляд, і по суті своїй; проте, фарисеї не втерпіли і дорікнули їм. Що змусило їх говорити про це? На вид – нерозумна ревність, а по суті – дух пересудливості. Цей за все чіпляється і все представляє в похмурому вигляді беззаконності та згубності. Це неміч більшою чи меншою мірою майже спільна у людей, які не пильнують себе. Словом, не всякий висловить пересудливі думки, а утриматися від них мало хто утримується. Хтось потурає серцю і розпалює його на пересуди – воно і продукує їх.
Але водночас пересудник сам готовий на недобрі справи, аби тільки ніхто не бачив, і неодмінно перебуває у недоброму стані в якомусь відношенні; він начебто для того й судить та засуджує, щоб почуття правди, ображене й придушене в собі, винагородити нападками на інших, хоча б і несправедливими. Правдолюбний і той, хто стоїть у правді, знаючи, як важко дістається праведність у справах, а ще більше – у почуттях, ніколи не судитиме; він радше готовий буває покрити поблажливістю не тільки малий, а й великий злочин інших.
Господь не судить пересудників фарисеїв, а поблажливо тлумачить їм, що учні вчинили вчинок, який кожен, розсудивши як слід, може вибачити. І завжди майже так буває: поміркуй про вчинок ближнього і знайдеш, що він зовсім не має того важливого, жахливого характеру, який здався тобі в ньому з першого разу.
