| Седмиця – загальна. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Прп. Авксентія
(бл. 470). 
Рівноап. Кирила, учителя Словенського (869).
Прп. Марона, пустельника Сирійського (бл. 433). Свт. Авраамія, єп. Каррійського (V). Прп. Шіо Мгвімського (VI). 12-ти греків, будівничих соборної Успенської церкви Києво-Печерської Лаври (XI). Прп. Ісаакія, затворника Печерського (бл. 1090). Перенесення мощей блгв. кн. Михаїла Чернігівського і боярина Феодора (1578). Прп. Іларіона Грузина, Святогорця (1864) (Груз.). Свт. Рафаїла, єп. Бруклінського (1915).
Сщмч. Павла Дернова пресвітера і синів його мчч. Бориса, Григорія та Симеона (1918). Сщмч. Онисима, єп. Тульського (1937). Сщмч. Трифона диякона (1938).
Євангельські Читання
2 Тим., 295 зач., III, 1-9. Лк., 103 зач., XX, 45 – XXI, 4.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Хто такі – “які мають вигляд благочестя, сили же його відреклися?” І хто інші – “які завжди вчаться та не можуть дійти до пізнання істини”?
Перші – це ті, які тримають усі зовнішні порядки, у яких показане благочестиве життя; але не мають такої міцної волі, щоб і внутрішні свої налаштування тримати так, як вимагає цього істинне благочестя. Ідуть до храму охотно і стоять там охотно. Але не прикладають зусиль, щоб і розумом стояти перед Богом невідступно і благоговійно припадати до Нього. І виходить, що тоді, коли за зовнішніми ознаками вони у храмі, то внутрішнім станом їх там немає, бо залишився у них один тільки образ благочестя, а сили його немає. Так і у всьому іншому розумій.
Другі – це ті, які, вступивши у сферу віри, тільки і роблять, що питання винаходять, – що те, що це, чому так, а чому так. Люди, які страждають порожньою цікавістю. За істиною не ганяються, а лише би запитувати і запитувати. І вирішенням цих питань на довго не зупиняються, а скоро відчувають потребу знайти інше рішення. І так крутяться день і ніч, питаючи і питаючи, і ніколи повністю не буваючи задоволеним відповідями. Інший за задоволеннями ганяється, а вони за задоволенням своєї цікавості.
