| Cедмиця 17 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці. Сщмч. Автонома, єп. Італійського (313). Мч. Феодора Александрійського. Сщмч. Корнута, єп. Нікомідійського (Іконійського) (249–259). Мч. Юліана і з ним 40 мучеників (IV). Прп. Афанасія Висоцького, Серпухівського чудотворця (1395). Прп. Вассіана Тіксненського (1624). Перенесення мощей прав. Симеона Верхотурського (1704). Сщмчч. Феодора Лебедєва, Іоанна Прудентова, Миколая Житова пресвітерів, мч. Олексія Ворошина (1937). Боянської ікони Божої Матері (1994). Друге знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя «Хліб Життя» (2012). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: Еф. 1:22-2:3 (зач. 219).; Богородиці: Флп. 2:5-11 (зач. 240). Єв.: Мк. 10:46-52 (зач. 48).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Марія ж обрала благу частину” (Лк. 10, 42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; теж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія – збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
Сліпий єрихонський, дізнавшись, що Господь проходить повз, підвищив голос свій. Крик його дійшов до Господа; ніщо, що оточувало Господа, не могло завадити почути його, і Господь, покликавши сліпця, повернув йому зір. І у всякий час і у всякому місці Господь не проходить повз тільки, але є; Він усім світом править. Судячи по-людськи, значить, у Нього багато турбот; до того ж і сонми ангелів оточують Його зі своїми славослів’ями. Але якщо ти зумієш підняти голос свій, подібно до єрихонського сліпого, ніщо не завадить крику твоєму дійти до Господа; Він почує і виконає прохання твоє. Справа не за Господом; і Сам Він близький, і все тобі потрібне вже готове в Нього; зупинка за тобою. Зумій піднести голос у міру Господнього слухання, і одразу все отримаєш.
Яка ж це міра? Віра, надія, відданість у волю Божу. Але й ці міри мають свої міри. Які ж мають бути ці міри? Запитай у того, хто молився і отримував прохане; він скаже тобі: “молився я про те-то і про те-то, отримав за проханням; тепер мені потрібно те-то, молюся і не отримую, і знаю чому: бо ніяк не можу зійти на ту міру молитви, яка була у мене раніше”. Виходить, що міру цю не можна визначити з буквальною точністю. Одне тільки виразно вірно, що справа стоїть за нами, а не за Господом. Як тільки дійдеш до здатності прийняти, неодмінно отримаєш.
