| Cедмиця 26 після П’ятидесятниці. | Початок Різдвяного посту. |
| Мчч. і сповв. Гурія, Самона (299–306) та Авива (322). Мч. Димитрія (близько 307). Мчч. Єлпідія, Маркела та Євстохія (361–363). Прп. Паїсія Нямецького (Величковського) (1794). Сщмчч. Миколая Щербакова і Петра Конардова пресвітерів, Григорія Долиніна і Никити Алмазова дияконів (1937). Куп’ятицької ікони Божої Матері (1182). |
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 43 зач., XI, 27-30. Літ. – 2 Сол., 274 зач., І, 1-10. Лк., 75 зач., XIV, 12-15. Мчч. (під зачало): Єф., 233 зач., VI, 10-17. Лк., 64 зач., XII, 8-12. Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
СВЯТИТЕЛЬ ФЕОФАН ЗАТВОРНИК. ДУМКИ НА КОЖЕН ДЕНЬ РОКУ
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф.11:28). О, божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, що кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто, що у нас гріхів багато, і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді – ярмо, і гріхи – тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
