Преподобний Феодосій Печерський – засновник монастирського статуту і родоначальник чернецтва в Руській землі. Феодосій один із засновників Києво-Печерської лаври, учень Антонія Печерського, третій святий (після Бориса і Гліба), канонізований Руською Церквою, і перший її преподобний.
Іменем Феодосія названі Дальні печери і джерело, що знаходяться на території Лаври.
Преподобний Феодосій Печерський, у святому хрещенні Антипа, народився у Василеві (нині Васильків), неподалік від Києва. З юних років він виявив непереборний потяг до подвижництва, ведучи аскетичне життя ще в батьківському домі.
Він не любив дитячих ігор і захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його для навчання читання священних книг і, при відмінних здібностях та рідкісній старанності, швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму отрока. На 14-му році він втратив батька і залишився під наглядом матері – жінки суворої і владної, але дуже люблячої свого сина.
За прагнення до подвижництва вона багато разів карала його, але Преподобний твердо став на шлях подвигу. На 24-му році він таємно покинув рідну домівку і постригся, за благословенням преподобного Антонія, в Києво-Печерському монастирі з ім’ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.
Преподобний Феодосій трудився в обителі більше інших і нерідко брав на себе частину праць братії: носив воду, рубав дрова, молов жито і відносив кожному ченцю борошно. У спекотні ночі він оголював своє тіло і віддавав його в їжу комарам і мошкам, кров текла по ньому, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми. У храм він приходив першим за інших і ставши на місці, не сходив з нього до закінчення Богослужіння, будучи особливо уважним до читання і співу під час служби.
У 1054 році преподобний Феодосій був висвячений в сан ієромонаха, а в 1057 році обраний ігуменом. Слава про його подвиги привернула безліч ченців в обитель, в якій він побудував нову церкву і келії і ввів студійський чернецький статут, списаний, за його дорученням, в Константинополі.
У сані ігумена преподобний Феодосій продовжував виконувати найважчі послухи в обителі. Святий зазвичай куштував тільки сухий хліб і варену зелень без масла. Ночі проходили у нього без сну в молитві, що багато раз помічала братія, хоча обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосій спав лежачи, зазвичай він відпочивав сидячи. Під час Великого посту святий віддалявся в печеру, розташовану недалеко від обителі, де трудився, ніким не зримий. Одягом йому служила жорстка волосяниця, надіта прямо на тіло, так що в цьому убогому старці не можна було впізнати знаменитого ігумена, якого шанували всі, хто знав його.
Одного разу преподобний Феодосій повертався від великого князя Ізяслава. Візник, ще не знаючи його, сказав грубо: «Ти, чернець, завжди бездіяльний, а я постійно в працях. Іди на моє місце, а мене пусти до воза». Святий старець лагідно послухався і повіз слугу. Побачивши ж, як преподобному кланялися зустрічні бояри, коли він сходив з коней, слуга злякався, але святий подвижник заспокоїв його і, по приїзді, нагодував в монастирі.
Сподіваючись на допомогу Божу, преподобний не зберігав великих запасів для обителі, тому братія іноді терпіла нужду в хлібі насущному. Однак за його молитвами з’являлися невідомі благодійники і доставляли в обитель необхідне для братії.
Великі князі, особливо Ізяслав, любили насолоджуватися духовною бесідою преподобного Феодосія. Святий не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому оборонця, а судді переглядали справи на прохання шанованого всіма ігумена. Особливо дбав преподобний про бідних: побудував для них в монастирі особливий двір, де будь-який потребуючий міг отримати їжу і дах.
Заздалегідь передбачивши свою кончину, преподобний Феодосій мирно відійшов до Господа в 1074 році. Він був похований у викопаній ним печері, в якій усамітнювався під час посту.
Мощі подвижника були знайдені нетлінними в 1091 році та з належними почестями перенесені в Успенський собор, де, як і глава рівноапостольного князя Володимира, зберігалися до Другої світової війни. На сьогодні немає точних відомостей де знаходяться мощі преподобного Феодосія, але ми можемо торкнутися духовними очима тих місць, де днями й ночами ніс свій подвиг святий подвижник протягом свого земного життя.
З творів преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава і молитва за всіх християн. Житіє преподобного Феодосія складено Преподобним Нестором Літописцем, учнем великого авви, через 30 з невеликим років після його кончини і завжди було одним з найулюбленіших читань на Русі.
