6.7 C
Lutsk
Понеділок, 27 Вересень, 2021
Всі новини Основи православ'я

27 серпня Православна Церква вшановує пам’ять прп. Феодосія Печерського

27 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодосія Печерського. Публікуємо матеріал, підготовлений редакцією журналу “Фома в Україні”.

Він був руками свого вчителя, преподобного Антонія, і серцем ще тільки-тільки облаштовуваної Києво-Печерської обителі.

Строгий аскет, скромний послушник, палкий молитовник, невтомний трудівник, богомудрий пастир, людина широкого розуму, твердий керівник і чудовий організатор, він втілив у видимі образи та форми молитовне служіння свого старця, створюючи келії, храми, богадільні та майстерні.

Майбутній подвижник народився в передмісті Києва Василеві (Василькові). Батьки назвали хлопчика Феодосієм. Дитина не любила дитячих ігор і розваг однолітків. Його улюбленим заняттям було слухання Святого Письма, хлопчик з радістю і великим бажанням щодня відвідував Божий храм. За власним проханням Феодосій був відданий в навчання грамоті і, на подив близьких, дуже швидко досяг успіху в навчанні. Незабаром сім’я переселилася на землі Сіверщини, в місто Курськ, куди направили служити батька-офіцера. Коли Феодосію виповнилося 13 років, годувальник сім’ї помер.

З того часу юнак ще старанніше став молитися, почав носити грубий простий одяг і працювати разом зі слугами в будинку. Мати, жінка владна і груба, але яка по-своєму дуже любила сина, і без того не схвалювала його захоплення, а тепер і зовсім стала всіляко йому перешкоджати. Вона вимагала, щоб він кинув свої заняття, переодягнувся в належний одягу і йшов грати з однолітками, а не ганьбив своїм виглядом себе і свою сім’ю. Нерідко жінка била сина за подібний непослух.

Одного разу трапилися в їхньому місті мандрівники, які тримали свій шлях до Єрусалима. Дізнавшись про мету їхньої подорожі, хлопчик умовив пілігримів взяти його з собою. Мандрівники погодилися, і хлопчик вночі потайки втік з дому. Через три дні мати наздогнала його, побила, вилаяла мандрівників, а Феодосія зв’язала і на кілька днів залишила вдома в кайданах під замком. Правда, через кілька днів вона його випустила, взявши обіцянку більше не втікати з дому.

Якось юнак помітив, що в храмі рідко відбувається Божественна літургія через те, що не вистачає просфор. І став сам купувати пшеницю, молоти її і пекти просфори, які він потім роздавав в храмі. Так тривало два роки, поки мати не дізналась і жорстоко не покарала отрока. Після цього випадку Феодосій пішов у сусіднє місто до знайомого священника. Мати розшукала сина і знову силою повернула його додому.

На двадцять четвертому році життя майбутній преподобний таємно залишив рідну домівку, на цей раз назавжди, і відправився на батьківщину, до Києва, щоб там прийняти чернецтво. У той час в одній з печер під Києвом здійснював чернечий подвиг преподобний Антоній, який радо прийняв юнака, передбачивши в ньому великого подвижника.

Незабаром преподобний Никон, учень і сподвижник Антонія, постриг Феодосія в ангельський образ з тим же ім’ям. Святий Феодосій з більшою ретельністю і ревнощами став виконувати чернечі подвиги під керівництвом преподобного Антонія. Ночі вони проводили в молитвах і недосипанні, а вдень працювали, не покладаючи рук. Постом і молитвою новоспечений чернець упокорював душу, бдінням і працею — тіло. Ще з часу, коли Феодосій жив у батьківському домі, він носив на тілі залізний пояс. У спекотні ночі святий віддавав своє тіло в їжу комарам і мошкам, кров текла по його тілу, але він з терпінням і радістю переносив страждання.

Минуло чотири роки, як юнак прийшов в печери, але неспокійна мати знову його розшукала. Вона прийшла в печери, щоб умовити сина повернутися додому, обіцяючи йому не забороняти жити так, як він захоче. Але так сталося, що після розмов з сином, жінка сама прийняла чернечий постриг в Нікольському монастирі, де і померла у мирі через багато років.

Після майже двадцяти років чернечого подвигу, Феодосій був висвячений в сан ієромонаха, через три роки братія обрала його ігуменом. Святий щодня звершував Божественну літургію, намагався бути братії прикладом у всьому. У храм він приходив першим, а йшов звідти останнім, молився завжди з великою увагою. Працював більше всіх і часто виконував роботу за інших ченців. В їжу ігумен звичайно вживав сухий хліб і варену зелень без масла. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосій спав лежачи. Зазвичай Божий обранець відпочивав сидячи.

З часу його ігуменства число братії збільшилась з 12 до 100 осіб. А якщо траплялося, що знесилений духом чернець йшов з монастиря, преподобний зі сльозами молився за нього перед Богом, поки той не повертався.

Святий Феодосій побудував біля монастиря будинок для жебраків і хворих. Все необхідне для них відпускалося з монастиря. Крім того, преподобний щосуботи посилав віз хліба ув’язненим у в’язницях. Ігумен ніколи не тримав великих запасів для братії, але за його молитвами братія ніколи не мала в чому-небудь потребу – монастирські запаси часто поповнювалися чудесним чином.

Усі, хто знає святого, від простолюдина до боярина дуже його поважали й шанували. Великі князі, особливо Ізяслав, любили слухати духовні настанови преподобного. Крім того, Феодосій не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому оборонця, а судді переглядали справи на його прохання.

Заздалегідь дізнавшись свою кончину, святий мирно відійшов до Господа. Через 34 роки після смерті він був прославлений у лику святих. З творів великого подвижника до нас дійшли шість повчань, два послання до великого князя Ізяслава і молитва за всіх християн. За свідченням одного з літописів, преподобний Феодосій, ігумен Печерський був одним з перших великих світочів, запалених на руській землі перед вселенським образом Христа. Іменем ченця названі Дальні (Феодосієві) печери і джерело на території Лаври.

Переклад Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ

Вас може зацікавити

16 червня 2021 року – календар з повчанням

Редактор Головний

Що необхідно знати про богослужіння Страсної седмиці?

Редактор Головний

«Мета шлюбу – не діти та не щастя…», – митр. Афанасій Лімасольський про те, для чого потрібна сім’я

Редактор Головний