Мц. Гликерії діви і з нею мч. Лаодикія, стража темничного (близько 177).
Мч. Олександра Римського (284–305). Свт. Павсикакія, єп. Синадського (606). Свв. Георгія спов. з жінкою Іриною і чадами (IХ). Прп. Євфимія Іверського (1028) (Груз.). Прав. Гликерії діви, Новгородської (1522). Перенесення мощей прмч. Макарія, архім. Овруцького, Канівського, ігумена Пінського, Переяславського чудотворця (1688). Сщмчч. Василія, Олександра і Христофора пресвітерів, прмч. Макарія і мч. Сергія (1922). Новомчч. Черкаських (XX).
Межиріцької ікони Божої Матері (XVI) (перехідне святкування в четвер 5-ї седмиці після Пасхи).
Євангельські Читання
Діян., 35 зач., ХІV, 20-27. Ін., 35 зач., ІХ, 39 – Х, 9.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І сказав Іісус: на суд прийшов Я у світ цей, щоб незрячі побачили, а зрячі стали сліпими”. Незрячі – це простий народ, який у простоті серця вірує Господу; а зрячі – це тодішні книжники, вчені, які через гордість розуму і самі не вірували, і народу докоряли.
Розумники наші себе вважають зрячими, і тому що вважають себе такими, цураються віри у Господа, якої міцно тримаються прості серцем та розумом. І виходить, що по істині Господній – сліпі вони, а народ бачить. Вони точно як ті птахи, які бачать вночі, а вдень не бачать. Істина Христова їм темна, а противне цій істині – брехня, їм здається ясною; тут вони у своїй стихії.
Як це не очевидно, а все ж вони готові запитати: “невже і ми сліпі?” Нічого приховувати: сліпі. А оскільки сліпі зі своєї вини, то гріх сліпоти і невідання на вас лежить. Можете бачити, але не хочете, полюбивши обманливу, але чарівну брехню.
