Мч. Феодота Анкірського і мцц. семи дів: Олександри, Текуси, Клавдії, Фаїни, Євфрасії, Матрони та Юлії (303). Мчч. Петра, Діонісія, Андрія, Павла та мц. Христини (249–251).
Мчч. Симеона, Ісаака і Вахтисія (IV). Мчч. Іраклія, Павлина та Венедима. Мчч. Давида і Таричана (693) (Груз.). Пам’ять свв. отців семи Вселенських Соборів. Прп. Макарія Алтайського (1847). Прав. Іоанна Кормянського (1917). Св. Михаїла пресвітера, спов. (1932). Сщмч. Василія пресвітера (1942).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Якщо пшеничне зерно, що впало на землю, не помре, то залишиться одним, а якщо помре, то принесе багато плодів”. Отож, якщо хочеш бути плодоносним, – помри; помри по-справжньому, щоб у серці носити почуття, що ти вже помер.
Як померлий ні на що, що його оточує, не відкликається, так роби і ти: хвалять – мовчи, і сварять – мовчи, і прибуток отримаєш – мовчи; ситий – мовчи, і голодний – мовчи. Будь таким до всього зовнішнього, внутрішнє ж тримай собі там, де буває всякий померлий, – в іншому житті, перед лицем Бога всеправденого, готуючись почути останній вирок.
Який же, скажете, плід від цього, коли тут усе завмре? Ні, не завмре, а з’явиться енергія та ще яка. Одна хвилинка залишилась, скажеш собі, – зараз вирок; дай поспішу зробити що-небудь, – і зробиш. Так і щохвилини.
