| Седмиця 24-а після П’ятидесятниці. Глас 6. Заговини на Різдвяний піст. |
 Посту немає.
|
Свт. Іоанна
Златоуста, архієп. Константинопольського (407).
Мц. Манефи (307-308). Мчч. Антоніна, Никифора і Германа (308).
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 35 зач. (від полу́), X, 1-9. Літ. – Свт.: Євр., 318 зач., VII, 26 – VIII, 2. Ін., 36 зач., X, 9-16.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У вказівці кого кликати на обід чи вечерю, візьми собі за правило: не робити нічого для ближніх в очікуванні відплати від них тут. Але це не означає, що ти будеш тратитися надаремно. Свого часу все тобі віддано буде.
У нагорній бесіді про всі богоугодні справи – молитву, піст, милостиню – Господь заповідав творити їх таємно, чому? Тому що Отець Небесний тим, хто так чинить, відплатить явно. Виходить, всім трудами життя свого християнин повинен готувати для себе майбутнє блаженство, будувати собі вічний дім і посилати тоді туди провіант та всю вічність.
Такий образ дій – це не інтересанство, тому що власне інтереси обмежуються тутешнім життям, а таке життя шкодить цим інтересам. До того ж, жити так не можна без віри, сподівання та любові до Господа. Діяти за заповідями з надією на відплату – така ж відчужена дія. Між тим, вона ближча та зрозуміліша серцю, аніж що-небудь інше, надто ідеальна, як, наприклад, робити добро заради добре. Цього останнього ніде у Писанні не зайдете. Вище тут спонукання: роби все заради Господа і не бійся втрат.
