| Седмиця 19-а після П’ятидесятниці. Глас 1. День пісний. |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Мчч. Прова
, Тараха та Андроника (304). Прп. Косми , єп. Маіумського, творця канонів (бл. 787).
Мц. Домніки (286). Свт. Мартина Милостивого, єп. Турського (бл. 400). Прп. Амфілохія, ігумена Глушицького (1452). Перенесення із Мальти в Гатчину частки древа Животворящого Хреста Господнього, Філермської ікони Божої Матері і правої руки св. Іоанна Хрестителя (1799).
Св. Іоанна сп (1930). Прмч. Лаврентія (1937). Сщмч. Олександра пресвітера (1940). Свт. Миколая сп. митр. Алма-Атинського (1955). Прославлення свт. Філарета, архієп. Чернігівського (2009)
Єрусалимської (48), Ярославської-Смоленської (1642), Рудненської (1687), і Калузької (1748) ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Флп., 239 зач., I, 27 – II, 4. Лк., 42 зач., IX, 12-18. Мчч.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Лк., 106 зач., XXI, 12-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Дивне насичення народу в пустелі – це образ насичення віруючих у св. причасті Пречистого Тіла і Пречистої Крові Господа.
Господь сидить особливо; народ розсаджений рядами; апостоли є посередниками, які отримують хліб та роздають його. Так і нині: віруючі всі поділені на групи – малі власні церкви, у яких Господь, невидимо будучи присутнім, роздає Своє Тіло і Кров, через апостольських приємників.
Як тоді апостолам, так тепер приємникам їх говорить Він: “ви дайте їм їсти”. Як тоді, так і тепер народ віруючий невідступно належить Господу у пості, слуханні слова та молитовному проханні про зцілення від гріхів, коли готується приступити до Божественних Тайн. Так таїнство, яке бере початок від явлення Господа, триває до нині і буде тривати до кінця віку. І в майбутньому віці буде свого року причастя.
І в земному раю для прародителів влаштоване було своє таємниче причастя – куштування від древа життя; у старозавітній же церкві образ його – куштування пасхального ангця. Таким чином, таємниче причастя розпочалося з родом людським, було і буде з ним у всі віки вічні, у різних видах, але одному значення – щирого спілкування з Господом; бо “у Ньому було життя, і життя було світлом для людей” (Ін. 1, 4).
Створеним за образом Божим і належить бути у такому спілкуванні з Тим, “Хто був сяєвом слави та образом істоти Його” (Євр. 1, 3).
