| Cедмиця 34 після П’ятидесятниці | Пісний день. |
| Прп. Феодосія Великого, спільних житій начальника (529). Прп. Феодосія Антіохійського (близько 412). Прп. Михаїла Клопського, Новгородського (близько 1453–1456). Сщмчч. Миколая Мацієвського, Феодора Антипіна і Володимира Фокіна пресвітерів (1919); св. Володимира Хіраска спов., пресвітера (1932). Єлецької ікони Божої Матері в Чернігові (1060). |
Євангельські Читання
Утр.: – Лк. 6:17-23 (зач. 24). На літ.: – Ап.: Євр. 5:11-6:8 (зач. 312); Прп.: 2Кор. 4:6-15 (зач. 176). Єв.: Лк. 21:5-7,10-11,20-24 (зач. 104); Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: “настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано” (Лк.21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в’яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця. “Минає образ світу цього” (1Кор.7:31). “Людина ходить подібно до примари… збирає і не знає, кому дістанеться те”. (Пс.38:7).
А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо. І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося. Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолимося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.
