11.1 C
Lutsk
Неділя, 25 Жовтень, 2020
Основи православ'я

24 вересня Церква вшановує пам’ять прп. Силуана Афонського

24 вересня Церква вшановує пам’ять преподобного Силуана Афонського. Хоч він помер у 1938 році, нині багато християн вважають його нашим сучасником. І не дивно.

Зараз зовсім нескладно відкрити браузер і подивитися не тільки на ікони, але навіть на фотографії святого, вдивитися в його бездонні очі, що відображають відблиск вічності. З життям і подвигами преподобного Силуана ми знайомимося завдяки працям його учня – схіархимадрита Софронія (Сахарова), спочилого в зовсім недавньому 1993-му році.

Все це дозволяє відчути близькість святого до нас. І якщо святість, не дивлячись на всі жахи і потрясіння ХХ століття, була принципово досяжна для цих людей, то значить, вона досяжна і для нас. Я прекрасно розумію, що ми, швидше за все, не виїдемо на Афон чи не підемо в інший монастир, тим більше не створимо обитель де-небудь в далекій еміграції, але до життєвих цілей і життєвих ідеалів, які реалізував у своєму земному бутті преподобний Силуан і його учні – ми доторкнутися вже точно здатні. Крізь всі книги про афонського подвижника «червоною ниткою» проходить тема любові і, зокрема, любові до ворогів. На ній і хотілося б зупинитися.

Любити ворогів

Чому, власне, любов до ворогів – настільки важлива тема? А все тому, що любов до ближнього проповідується у багатьох релігіях або філософських світоглядних системах, але тільки християни, слідом за Христом, говорять про любов до ворогів: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мф. 5, 44-45).

Навчитися любити кривдників можна на підставі наведених слів Христа. Цю цитату багато з нас знають напам’ять, тільки от з її реалізацією в духовному житті – постійні проблеми.

Для того, щоб визначитися, скажімо так, з об’єктами нашої любові, преподобний Силуан пропонує поміркувати над тим, хто ж є нашими ворогами. В першу чергу – це, звичайно ж, інші люди, які нас образили (або ображають), які заподіяли (заподіюють або прагнуть заподіяти) будь-який біль і страждання. У контексті порушеної теми дана категорія ворогів – перше, що прийде на розум кожному, хто читає цей текст. Навчитися любити кривдників можна на підставі наведених слів Христа. Цю цитату багато з нас знають напам’ять, тільки от з її реалізацією в духовному житті – постійні проблеми.

Можна скільки завгодно «копатися» в святоотцівській літературі, але якщо хтось з подвижників і пише про любов до ворогів, то всі його думки, найчастіше, побудовані на вказівках Спасителя про те, щоб робити добро, благословляти і молитися за тих, хто «ненавидять, ображають і гонять» нас. Але молитися потрібно, не формально, згадавши ім’я в якомусь багатоіменному переліку, не написавши записку в храмі, а як за рідну людину.

Любити ворогів Церкви

Також не забуваймо, що ми – християни, члени Тіла Христового, а тому, пише старець Силуан, нашими ворогами є також і вороги Бога, вороги Його Церкви. З такими людьми багатьом з нас сьогодні доводиться зустрічатися в реальному житті. Політика зробила свою неблаговидну річ: ті, хто колись був хрещений у Церкві Христовій, сьогодні повстають на Неї, то вважаючи Її «ворожою організацією», то «розсадником коронавірусу», то просто «джерелом мракобісся», які прийшли в просвітлене XXI століття з «темного» минулого. Все це, безумовно, нас обурює, б’ють же по тому, що нам дуже дороге. Хочеться відповісти тим же, вивалити купу аргументів, заткнути опонента «за пояс», а іноді і гарненько дати по голові. Але все це – гріховні пристрасті, любові в яких зовсім немає. Тому преподобний Силуан пише, що блукаючих поза Істиною і прийдешніх на погибель людей треба пожаліти.

Політика зробила свою неблаговидну річ: ті, хто колись був хрещений у Церкві Христовій, сьогодні повстають на Неї, то вважаючи Її «ворожою організацією», то «розсадником коронавірусу», то просто «джерелом мракобісся», які прийшли в просвітлене XXI століття з «темного» минулого.

Я розумію, що коли людина сама, власними руками, риє собі яму, це зробити складно, але погляньте на дивовижні слова старця Силуана:

«Добра людина думає: всякий, що заблукав від істини, гине і тому його шкода. А хто не навчений Духом Святим любові, той, звичайно, не буде молитися за ворогів… Зрозумійте. Це так просто. Шкода тих людей, які не знають Бога або йдуть проти Бога; серце болить за них, і сльози ллються з очей… Душа шкодує ворогів і молиться за них, що вони заблукали від істини і йдуть у пекло».

А перед цим він пише, що якщо хто в своїй душі хоч трохи має Святого Духа, той постійно сумує про конаючих людей, про тих, хто сам йде у вогонь мук, а тому день і ніч молиться за них, щоб вони звернулися до Істини і пізнали Бога. Коли все це читаєш, то стає зовсім не по собі, адже виходить, якщо в мені немає хоча б малої скорботи про конаючих людей, то немає і Духа Святого?

Як у наших суперечках ми буваємо далекі від справжнього християнського ставлення до ворогів Церкви! «Ти кажеш: “Ворог жене нашу Святу Церкву. Як же я буду його любити?”, – пише преподобний Силуан, – А я тобі на це скажу: “Бідна твоя душа не пізнала Бога; не пізнала, як Він нас любить і чекає, щоб усі люди покаялися і врятувалися. Господь дав… на землю Духа Святого, Який вчить душу любити ворогів і за них молитися, щоб і вони врятувалися…”».

Старець навіть вказує на конкретні слова молитви, з якими у даній ситуації варто звертатися до Бога: «Господи, всі ми – створення Твоє; пожалій своїх рабів і зверни їх на покаяння».

Як у наших суперечках ми буваємо далекі від справжнього християнського ставлення до ворогів Церкви!

У наведених міркуваннях преподобний Силуан досить оригінальний, адже мало хто зі святих отців говорив про необхідність любити ворогів Істини. Навпаки, є чимало закликів ненавидіти ворогів Церкви, а святитель Григорій Ніський навіть вказує, що «ненависть до ворогів Божих законна, і такого роду ненависть угодна Господу». Не можна сказати, що обидва святих тут суперечать один одному, просто любов до ворогів Бога небезпечна солідаризації з ними, від чого вірних і застерігає святитель.

Ненависті гідні єресь, наклеп, хула, що зводиться на Церкву, але не сама людина як творіння Боже. Ось і старець Силуан додає: «Господь є любов, і дав на землю Духа Святого, Який вчить душу любити ворогів і за них молитися, щоб і вони врятувалися. Це і є любов. А якщо судити їх по справах, то вони заслуговують покарання».

Полюбити духів злоби піднебесної

В наступній і останній категорії ворогів, яких слід полюбити, преподобний Силуан ще більш оригінальний. Можливо, багато хто вже здогадалися, що мова піде про диявола і бісів. Як пише відомий французький православний богослов Жан-Клод Ларше, безбожність диявола – це вища безбожність і більшість святих отців закликають ненавидіти його, адже будь-яка, навіть найменша розмова про любов до денниці і його поплічників таїть у собі небезпеку виникнення співчуття до них. Звідси відкривається можливість впливу інфернальних сил на людську душу, а потім і володіння нею.

Однак старець Силуан, разом, наприклад, з преподобним Ісааком Сирином, належить до тих рідкісних отців, для яких ідеал любові – це також і любов до диявола та бісів. У преподобного Ісаака є такі слова: «І що таке серце милуюче? Возгоріння серця у людини про все творіння, про людей, про птахів, про тварин, про демонів і про всяку тварь».

Схожу думку ми знаходимо і в афонського старця: «Дух Святий навчає любові, і тоді буде шкода навіть і бісів, що вони відпали від добра, втратили смирення і любов до Бога».

Наведені цитати свідчать про високий духовний досвід цих двох святих, досвіді, як було сказано вище, що дозволяє чітко розмежовувати справи того ж денниці, і його самого; як, хай і занепале, а творіння Боже. Звідси виникає і співчуття через їхнє глибоко тяжке становище, що стало наслідком відпадання Господа і Його благодаті.

*   *   *

Я розумію, наскільки складно вмістити написане. Для цього, напевно, треба пройти той подвиг, який пройшов преподобний Силуан Афонський, але ми можемо дивуватися, втіленому в його серці, неймовірному ідеалу любові. Нам же самим потрібно хоча б навчитися любити особистих ворогів і не дратуватися на ворогів Церкви. Молитвами преподобного Силуана Афонського, нехай зміцнить нас на цьому шляху Господь!

Джерело 

Вас може зацікавити

З чого починається смиренність, або Подивитися на себе істинного

Редактор Головний

Що Православна Церква думає про Хелловін?

Редактор Головний

Чому у православного християнина кожен день свято

Редактор Головний