16.1 C
Lutsk
Неділя, 14 Квітень, 2024
Всі новини Основи православ'я

24 вересня Церква вшановує пам’ять прп. Силуана Афонського

24 вересня Церква вшановує пам’ять преподобного Силуана Афонського. Хоч він помер у 1938 році, нині багато християн вважають його нашим сучасником. І не дивно.

Зараз зовсім нескладно відкрити браузер і подивитися не тільки на ікони, але навіть на фотографії святого, вдивитися в його бездонні очі, що відображають відблиск вічності. З життям і подвигами преподобного Силуана ми знайомимося завдяки працям його учня – схіархимадрита Софронія (Сахарова), спочилого в зовсім недавньому 1993-му році.

Все це дозволяє відчути близькість святого до нас. І якщо святість, не дивлячись на всі жахи і потрясіння ХХ століття, була принципово досяжна для цих людей, то значить, вона досяжна і для нас. Я прекрасно розумію, що ми, швидше за все, не виїдемо на Афон чи не підемо в інший монастир, тим більше не створимо обитель де-небудь в далекій еміграції, але до життєвих цілей і життєвих ідеалів, які реалізував у своєму земному бутті преподобний Силуан і його учні – ми доторкнутися вже точно здатні. Крізь всі книги про афонського подвижника «червоною ниткою» проходить тема любові і, зокрема, любові до ворогів. На ній і хотілося б зупинитися.

Любити ворогів

Чому, власне, любов до ворогів – настільки важлива тема? А все тому, що любов до ближнього проповідується у багатьох релігіях або філософських світоглядних системах, але тільки християни, слідом за Христом, говорять про любов до ворогів: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мф. 5, 44-45).

Навчитися любити кривдників можна на підставі наведених слів Христа. Цю цитату багато з нас знають напам’ять, тільки от з її реалізацією в духовному житті – постійні проблеми.

Для того, щоб визначитися, скажімо так, з об’єктами нашої любові, преподобний Силуан пропонує поміркувати над тим, хто ж є нашими ворогами. В першу чергу – це, звичайно ж, інші люди, які нас образили (або ображають), які заподіяли (заподіюють або прагнуть заподіяти) будь-який біль і страждання. У контексті порушеної теми дана категорія ворогів – перше, що прийде на розум кожному, хто читає цей текст. Навчитися любити кривдників можна на підставі наведених слів Христа. Цю цитату багато з нас знають напам’ять, тільки от з її реалізацією в духовному житті – постійні проблеми.

Можна скільки завгодно «копатися» в святоотцівській літературі, але якщо хтось з подвижників і пише про любов до ворогів, то всі його думки, найчастіше, побудовані на вказівках Спасителя про те, щоб робити добро, благословляти і молитися за тих, хто «ненавидять, ображають і гонять» нас. Але молитися потрібно, не формально, згадавши ім’я в якомусь багатоіменному переліку, не написавши записку в храмі, а як за рідну людину.

Любити ворогів Церкви

Також не забуваймо, що ми – християни, члени Тіла Христового, а тому, пише старець Силуан, нашими ворогами є також і вороги Бога, вороги Його Церкви. З такими людьми багатьом з нас сьогодні доводиться зустрічатися в реальному житті. Політика зробила свою неблаговидну річ: ті, хто колись був хрещений у Церкві Христовій, сьогодні повстають на Неї, то вважаючи Її «ворожою організацією», то «розсадником коронавірусу», то просто «джерелом мракобісся», які прийшли в просвітлене XXI століття з «темного» минулого. Все це, безумовно, нас обурює, б’ють же по тому, що нам дуже дороге. Хочеться відповісти тим же, вивалити купу аргументів, заткнути опонента «за пояс», а іноді і гарненько дати по голові. Але все це – гріховні пристрасті, любові в яких зовсім немає. Тому преподобний Силуан пише, що блукаючих поза Істиною і прийдешніх на погибель людей треба пожаліти.

Політика зробила свою неблаговидну річ: ті, хто колись був хрещений у Церкві Христовій, сьогодні повстають на Неї, то вважаючи Її «ворожою організацією», то «розсадником коронавірусу», то просто «джерелом мракобісся», які прийшли в просвітлене XXI століття з «темного» минулого.

Я розумію, що коли людина сама, власними руками, риє собі яму, це зробити складно, але погляньте на дивовижні слова старця Силуана:

«Добра людина думає: всякий, що заблукав від істини, гине і тому його шкода. А хто не навчений Духом Святим любові, той, звичайно, не буде молитися за ворогів… Зрозумійте. Це так просто. Шкода тих людей, які не знають Бога або йдуть проти Бога; серце болить за них, і сльози ллються з очей… Душа шкодує ворогів і молиться за них, що вони заблукали від істини і йдуть у пекло».

А перед цим він пише, що якщо хто в своїй душі хоч трохи має Святого Духа, той постійно сумує про конаючих людей, про тих, хто сам йде у вогонь мук, а тому день і ніч молиться за них, щоб вони звернулися до Істини і пізнали Бога. Коли все це читаєш, то стає зовсім не по собі, адже виходить, якщо в мені немає хоча б малої скорботи про конаючих людей, то немає і Духа Святого?

Як у наших суперечках ми буваємо далекі від справжнього християнського ставлення до ворогів Церкви! «Ти кажеш: “Ворог жене нашу Святу Церкву. Як же я буду його любити?”, – пише преподобний Силуан, – А я тобі на це скажу: “Бідна твоя душа не пізнала Бога; не пізнала, як Він нас любить і чекає, щоб усі люди покаялися і врятувалися. Господь дав… на землю Духа Святого, Який вчить душу любити ворогів і за них молитися, щоб і вони врятувалися…”».

Старець навіть вказує на конкретні слова молитви, з якими у даній ситуації варто звертатися до Бога: «Господи, всі ми – створення Твоє; пожалій своїх рабів і зверни їх на покаяння».

Як у наших суперечках ми буваємо далекі від справжнього християнського ставлення до ворогів Церкви!

У наведених міркуваннях преподобний Силуан досить оригінальний, адже мало хто зі святих отців говорив про необхідність любити ворогів Істини. Навпаки, є чимало закликів ненавидіти ворогів Церкви, а святитель Григорій Ніський навіть вказує, що «ненависть до ворогів Божих законна, і такого роду ненависть угодна Господу». Не можна сказати, що обидва святих тут суперечать один одному, просто любов до ворогів Бога небезпечна солідаризації з ними, від чого вірних і застерігає святитель.

Ненависті гідні єресь, наклеп, хула, що зводиться на Церкву, але не сама людина як творіння Боже. Ось і старець Силуан додає: «Господь є любов, і дав на землю Духа Святого, Який вчить душу любити ворогів і за них молитися, щоб і вони врятувалися. Це і є любов. А якщо судити їх по справах, то вони заслуговують покарання».

Полюбити духів злоби піднебесної

В наступній і останній категорії ворогів, яких слід полюбити, преподобний Силуан ще більш оригінальний. Можливо, багато хто вже здогадалися, що мова піде про диявола і бісів. Як пише відомий французький православний богослов Жан-Клод Ларше, безбожність диявола – це вища безбожність і більшість святих отців закликають ненавидіти його, адже будь-яка, навіть найменша розмова про любов до денниці і його поплічників таїть у собі небезпеку виникнення співчуття до них. Звідси відкривається можливість впливу інфернальних сил на людську душу, а потім і володіння нею.

Однак старець Силуан, разом, наприклад, з преподобним Ісааком Сирином, належить до тих рідкісних отців, для яких ідеал любові – це також і любов до диявола та бісів. У преподобного Ісаака є такі слова: «І що таке серце милуюче? Возгоріння серця у людини про все творіння, про людей, про птахів, про тварин, про демонів і про всяку тварь».

Схожу думку ми знаходимо і в афонського старця: «Дух Святий навчає любові, і тоді буде шкода навіть і бісів, що вони відпали від добра, втратили смирення і любов до Бога».

Наведені цитати свідчать про високий духовний досвід цих двох святих, досвіді, як було сказано вище, що дозволяє чітко розмежовувати справи того ж денниці, і його самого; як, хай і занепале, а творіння Боже. Звідси виникає і співчуття через їхнє глибоко тяжке становище, що стало наслідком відпадання Господа і Його благодаті.

*   *   *

Я розумію, наскільки складно вмістити написане. Для цього, напевно, треба пройти той подвиг, який пройшов преподобний Силуан Афонський, але ми можемо дивуватися, втіленому в його серці, неймовірному ідеалу любові. Нам же самим потрібно хоча б навчитися любити особистих ворогів і не дратуватися на ворогів Церкви. Молитвами преподобного Силуана Афонського, нехай зміцнить нас на цьому шляху Господь!

Джерело 

Вас може зацікавити

Розпорядження правлячого архієрея для священнослужителів єпархії

Редактор Головний

Священики Олексіївського благочиння звершили Чин поховання загиблого захисника України

Редактор Головний

Нестатки дуже допомагають людям, – прп. Паїсій Святогорець

Редактор Головний