| Неділя 2 після Пасхи. Антипасха. Апостола Фоми. | Посту немає. |
| Мчч. Терентія, Помпія, Африкана, Максима, Зінона, Олександра, Феодора та інших 33-х (близько 249–251). Мчч. Якова пресвітера, Азадана та Авдикія дияконів, Персидських (близько 380). Сщмч. Григорія V, патр. Константинопольського (1821). Сщмч. Флегонта Понгільського пресвітера (1938); мч. Димитрія Вдовіна (1942). |
Євангельські Читання
Утр.: – 1-ше, Мф. 28:16-20 На літ.: – Ап.: Діян. 5:12-20 (зач. 14). Єв.: Ін. 20:19-31 (зач. 65).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Господь мій і Бог мій!” – вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що, хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.
Ми кажемо: “Господь Спаситель”, – маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: “Господь Спаситель мій”. Хто каже: “мій Спаситель”, той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж порятунку суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув врятованого Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе врятувати, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.
Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: “хто мене розлучить!” (Рим. 8:35).
