Cедмиця 16 після П’ятидесятниці. Пісний день.
Післясвято Різдва Пресвятої Богородиці. Праведних богоотців Іоакима і Анни. Мч. Северіана (320). Прп. Феофана спов. (близько 300). Мчч. Харитона і Стратора (Стратоника). Пам’ять III Вселенського Собору (431). Блж. Никити у Царгороді (XII). Прп. Іосифа, ігумена Волоцького, чудотворця (1515). Прп. Онуфрія Воронського (1789) (Румун.). Знайдення і перенесення мощей свт. Феодосія, архієп. Чернігівського (1896). Сщмчч. Григорія Гаряєва пресвітера й Олександра Іпатова диякона (1918); сщмчч. Захарії (Лобова), архієп. Воронезького, Сергія Уклонського, Іосифа Архарова, Олексія Успенського пресвітерів, Димитрія Троїцького диякона і мч. Василія Шикалова (1937)[/a]; прмч. Андроника (Сурікова) (1938); сщмч. Олександра Виноградова пресвітера (1942). Собор Глинських святих.
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Наситивши чотири тисячі сімома хлібами, Господь, “негайно ввійшовши в човен, прибув у межі Далмануфські” (Мк. 8:10), наче нічого особливого не зроблено. Таке істинне добродіяння – робити і робити, не звертаючи увагу на зроблене, і завжди забуваючи попереднє, рухатися вперед. У сповнених доброти це буває ніби природно. Як богатир піднімає велику вагу, не помічаючи того, а малосильний і малу вагу, піднявши, не може цього забути; так сильний добротою всяке добро робить без напруження, аби тільки випадок; а бідний добротою без напруження не може обійтися: воно і пам’ятне йому, і він все на нього поглядає, все озирається. Добре серце жадає добродіяння, і не буває задоволеним, коли не наробить добра вдосталь, як не буває сита людина, поки не наїсться. Як тут, поки відчувається голод, пам’ятається обід, а коли голод вгамований, то все забуто. Так і в істинно доброго пам’ятається добра справа, поки ще не зроблена, а коли зроблена, то й забута.
