| Седмиця 27-а після П’ятидесятниці. Глас 1. Різдвяний піст. |
 |
Зачаття праведною Анною
Пресвятої Богородиці.
Пророчиці Анни, матері прор. Самуїла (1100 до Р.Х.). Свт. Софронія, архієп. Кіпрського (VI). Прп. Стефана Новосіятеля (912).
Сщмч. Володимира пресвітера (1919). Сщмч. Володимира пресвітера і мц. Євфросинії (1920). Сщмчч. Василія та Олександра пресвітерів (1937).
Ікони Божої Матері, іменованої “Несподівана Радість”.
Євангельські Читання
1 Тим., 287 зач., V, 22 – VI, 11. Лк., 104 зач., XXI, 5-7, 10-11, 20-24. Прав. Анни: Гал., 210 зач. (від полу́), IV, 22-31. Лк., 36 зач., VIII, 16-21.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
УЧНІ ВКАЗУВАЛИ ГОСПОДУ НА КРАСУ ПРИМІЩЕННЯ ТА ВСЬОГО НАЧИННЯ ХРАМУ, А ВІН СКАЗАВ: “ПРИЙДУТЬ ДНІ, У ЯКІ З ТОГО, ЩО ВИ ТУТ БАЧИТЕ, НЕ ЗАЛИШИТЬСЯ КАМЕНЯ НА КАМЕНІ; ВСЕ БУДЕ ЗРУЙНОВАНО”. ЦЕ ПІДПИС ВСЬОМУ КРАСИВОМУ СВІТУ ЦЬОГО.
НА ВИГЛЯД ЗДАЄТЬСЯ МІЦНО ТА ВІКОВІЧНО; АЛЕ ДЕНЬ-ДРУГИЙ, ДИВИШСЯ, ЯК НІЧОГО І НЕ БУВАЛО: І КРАСА ЗГАСАЄ, І СИЛИ ВИСНАЖУЮТЬСЯ, І СЛАВА МЕРКНЕ, І РОЗУМИ ВІДЖИВАЮТЬ СЕБЕ, Й ОДЯГ ЗНОШУЄТЬСЯ.
УСЕ В СОБІ САМОМУ НОСИТЬ СИЛУ РУЙНІВНУ, ЯКА НЕ ЛЕЖИТЬ, ЯК НАСІННЯ НЕРОЗВИНУТЕ, А СКЛАДАЄТЬСЯ З БЕЗПЕРЕСТАННОЇ ДІЇ ТА ВСЕ ТЕЧЕ ДО СВОГО КІНЦЯ. “ПРИХОДИТЬ СТАН СВІТУ ЦЬОГО. БО ОБРАЗОМ ХОДИТЬ ЛЮДИНА: УТАЮЮТЬСЯ І НЕВІДОМО, КОМУ ЗБЕРУ Я”.
А МИ ВСІ МЕТУШИМОСЯ, ВСІ КЛОПОЧЕМО, І КЛОПОТАМ НАШИМ НЕМАЄ КІНЦЯ. НАТРАПЛЯЄМО НА ПОСТІЙНІ УРОКИ, ЯКІ КРУГОМ НАС ОТОЧУЮТЬ, ВСЕ СВОЄ, НЕМОВ СЛІПІ ТА НІЧОГО НЕ БАЧИМО. ТАК І ПРАВДУ СКАЗАТИ, ЩО СЛІПІ ЧИ ОСЛІПЛЕНІ: І СОБІ, І НІЧОМУ, ЩО НАС ОТОЧУЄ ЧИ ВОЛОДІЄ НАМИ, КІНЦЯ НЕ БАЧИМО. І ЩО ІЩЕ?
ОБЛАШТУВАВШИСЬ, ЯК НАМ УЯВЛЯЄТЬСЯ, ДОБРЕ, ВПЕВНЕНІ, ЩО СТОЇМО ТВЕРДО, ЯК НА КРУЧІ; ТОДІ СТАНОВИЩЕ НАШЕ ШВИДШЕ СХОЖЕ НА ТЕ, ЯК ЯКЩО БИ МИ СТОЯЛИ НА ТРЯСОВИНІ: ОСЬ-ОСЬ ПРОВАЛИМОСЬ. АЛЕ НЕ ЧУЄМО ЦЬОГО І ВІДДАЄМОСЯ БЕЗПЕЧНІЙ НАСОЛОДІ, ЯК НІБИТО ЗАВЖДИ МАЄМО ТАМ ПЕРЕБУВАТИ.
ПОМОЛИМОСЯ Ж, НЕХАЙ ВІДКРИЄ ГОСПОДЬ РОЗУМНІ ОЧІ НАШІ, І НЕХАЙ ПОБАЧИМО ВСЕ, НЕ ЯК ВОНО ЗДАЄТЬСЯ, А ЯК Є НАСПРАВДІ.
