| Неділя 3 після Пасхи. | Посту немає. |
| Апостола і євангеліста Iоанна Богослова (98–117). Прп. Арсенія Великого (449–450). Прп. Арсенія трудолюбного Печерського, в Дальніх печерах (ХIV). Мч. Никифора Зайцева (1942). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
«Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа» (Діян. 8:13). І вірував, і хрестився, а нічого не вийшло з нього. Треба думати, що в устрої віри його було щось неналежне. Віра щира – заперечення свого розуму. Треба розум оголити і як чисту дошку надати вірі, щоб вона накреслила себе на ньому як є, без жодної домішки сторонніх висловлювань і положень. Коли в розумі залишаються свої положення, тоді після написання на ньому положень віри виявиться в ньому суміш положень: свідомість буде плутатися, зустрічаючи між діями віри і мудрування розуму.
Таким і був Симон – взірець для всіх єретиків; такими є і всі, хто зі своїми мудруваннями вступає в царину віри, як раніше, так і тепер. Вони плутаються у вірі, і нічого з них не виходить, окрім шкоди: для себе – коли вони залишаються безгласними, для інших – коли не втримується в них самих ця плутанина, а проривається назовні через їхню жагу бути вчителями. Звідси завжди виходить партія осіб, які більш-менш погрішають у вірі, з нещасною упевненістю в непогрішності та тяжким позивом усіх переробити на свій лад.
