Мч. Мирона пресвітера (250).
Мчч. Фірса, Левкія, Короната та дружини їхньої (249–251). Мчч. Павла, Іуліанії та інших (близько 273). Мч. Патрокла (270–275). Мчч. Стратона, Филипа, Євтихіана та Кіпріана (близько 303). Прп. Аліпія, іконописця Печерського, в Ближніх печерах (близько 1114). Прп. Пимена Угрешського (1880). Сщмч. Олексія пресвітера (1918); сщмч. Димитрія пресвітера (1937).
Свенської (Печерської) ікони Божої Матері (1288).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОСПОДЬ НАВЧАВ У СИНАГОЗІ КАПЕРНАУМСЬКІЙ, І ВСІ ДИВИЛИСЯ НА УЧЕННЯ ЙОГО: “БО ВІН НАВЧАВ ЇХ ЯК ТОЙ, ХТО МАЄ ВЛАДУ, А НЕ ЯК КНИЖНИКИ”.
ЦЯ ВЛАДА – НЕ ТОН НАКАЗОВИЙ, А СИЛА ВПЛИВУ НА ДУШІ ТА СЕРЦЯ. СЛОВО ЙОГО ПРОХОДИЛО В СЕРЕДИНУ І ЗВ’ЯЗУВАЛО СОВІСТІ ЛЮДСЬКІ, ВКАЗУЮЧИ, ЩО ВСЕ ТАК І Є, ЯК ВІН ГОВОРИВ.
ТАКИМ І ЗАВЖДИ Є СЛОВО, ЯКЕ ПЕРЕЙНЯТЕ СИЛОЮ БОЖЕСТВЕННОЮ, СЛОВО ВІД ДУХА. ТАКЕ ВОНО БУЛО І У СВЯТИХ АПОСТОЛІВ, І ПІСЛЯ НИХ У ВСІХ ВПЛИВОВИХ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ ГОВОРИЛИ НЕ ВІД НАУКОВОСТІ, А ВІД ТОГО, ЯК ДУХ ДАВАВ ЇМ ПОВЧАТИ.
ЦЕ ДАР БОЖИЙ, ОТРИМАНИЙ ТРУДАМИ НЕ НАД ОДНИМ ДОСЛІДЖЕННЯМ ІСТИНИ, А БІЛЬШЕ НАД СЕРДЕЧНИМ ТА ЖИТТЄВИМ ЇЇ ЗАСВОЄННЯМ. ДЕ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, ТАМ СЛОВО НАПОВНЮЄТЬСЯ ПЕРЕКОНЛИВІСТЮ, ТОМУ ЩО ПЕРЕХОДИТЬ ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ; ТУТ І ВЛАДА СЛОВА НАД ДУШАМИ.
КНИЖНИКАМ, ЯКІ ГОВОРЯТЬ І ПИШУТЬ ВІД НАУКОВОСТІ, НЕ ДАЄТЬСЯ ТАКА СИЛА, БО ВОНИ ГОВОРЯТЬ ВІД ГОЛОВИ, А В ГОЛОВІ Є І СВОЇ, ВЛАСНІ РОЗДУМИ. У ГОЛОВІ Ж НЕМАЄ ЖИТТЯ, А ТІЛЬКИ ЙОГО ВЕРХІВКА. ЖИТТЯ – У СЕРЦІ, І ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО ВИХОДИТЬ З СЕРЦЯ, МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА НАШІ ЖИТТЯ.
