| Неділя 33 після П’ятидесятниці | Посту немає. |
| Неділя після Богоявлення. Прпп. Георгія Хозевіта (VII) і Єміліана спов. (IX). Прп. Домніки (близько 474). Сщмч. Картерія, пресвітера Кесарії Каппадокійської (304). Мчч. Феофіла диякона та Елладія (IV). Мчч. Юліана, Келсія, Антонія, Анастасія, мцц. Василіси та Маріоніли, семи отроків і 20-ти воїнів (313). Прп. Іллі Єгипетського (IV). Мч. Або Тбіліського (близько 790) (Груз.). Прп. Григорія, чудотворця Печерського, в Ближніх печерах (1093). Прп. Григорія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII– XIV). Сщмч. Ісидора пресвітера і з ним 72-х, що в Юр’єві Ліфляндському постраждали (1472). Прп. Паїсія Углицького (1504). Сщмч. Віктора Усова пресвітера (1937); сщмчч. Димитрія Плишевського, Володимира Пастернацького пресвітерів, прмч. Пафнутія (Костина), мч. Михаїла Новоселова (1938); сщмч. Василія Архангельського пресвітера (1939); мч. Іоанна Малишева (1940); св. Михаїла Розова спов., пресвітера (1941). |
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 21:15-25 (зач. 67). На літ.: – Ап.: Неділя після Богоявлення: Еф. 4:7-13 (зач. 224 від полу). Єв.: Неділя після Богоявлення: Мф. 4:12-17 (зач. 8 – початок проповіді покаяння).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Учора Апостол озброїв християнина, який вступив на шлях спасіння, повним духовним озброєнням, а нині показує наставників у цьому військовому поході й останню світлу мету всього для натхнення у скруті. Керівники пастирі та вчителі, яких дав Господь Церкві і вустами яких Сам промовляє потрібну всякому керівну вказівку, якщо хто звертається до них з вірою і молитовним до Господа зверненням.Істину цю знають ті, хто самовіддано йде шляхом Господнім і без жалю до себе веде боротьбу з ворогами спасіння. Вони в пастирях своїх завжди зустрічають допомогу і напоумлення, коли, дивлячись збоку, і очікувати б її не можна було. Бо не до людей приходять, а до Господа, завжди готового керувати і напоумлювати через людей цих усякого, хто щиро і з вірою шукає у Нього собі допомоги. Світла мета остання є досягти “в міру повного віку Христового”, – вирости “в мужа досконалого” (Еф.4:13).Що є муж досконалий у звичайному порядку всім відомо, і не можна знайти людину, якій не було бажано досягти такої досконалості; але що є муж досконалий у Господі, нікому не відомо, крім тих, хто вступив у цей вік. Це, однак, не повинно ні в кого охолоджувати завзяття до досягнення і собі такого віку, а навпаки, ще більше розпалювати його, бо невідомість залежить від висоти тієї досконалості духовної, що її іменують мужнім віком у житті згідно з Богом. Апостол визначив його засвоєнням повноти довершеності, явленої в Господі Спасителі. Всякий бачить, що є для чого до звання нашого докласти “все старання” (2Пет.1:5).
