| Неділя 5-а після П’ятидесятниці. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів (перехідне святкування в неділю, найближчу до 16 липня). 
Явлення ікони Пресвятої Богородиці у Казані
(1579). 
Вмч. Прокопія (303). 
Прав. Прокопія Устьянського (XVII). Прав. Прокопія, Христа ради юродивого, Устюзького чудотворця (1303). Сщмчч. Олександра, Феодора та Миколая пресвітерів (1918).
Знамення від ікони Божої Матері Благовіщення в Устюзі (1290). Шановані списки з Казанської ікони Божої Матері: у Москві (1612), Казані (1579), і Петербурзі (1721); Ярославська (1588), В’язниківська (1624), Нижньоломівська (1643), Вітебська (1655) Тобольська (1661), Каплунівська (1689), Тамбовська (1895), Пензенська (1717), Піщанська (1754), Чимєєвська (1770), Височинівська (XVIII), Вишенська (1812). Якобштадтської ікони Божої Матері (XVII).
Євангельскі Читання
Утр. – Ев. 5-е, Лк., 113 зач., XXIV, 12-35. Літ. – Рим., 103 зач., X, 1-10. Мф., 28 зач., VIII, 28 – IX, 1. Богородиці: Флп., 240 зач., II, 5-11. Лк., 54 зач., X, 38-42; XI, 27-28.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Гадаринці бачили дивне чудо Господнє, яке було показане у вигнанні легіону бісів, та все ж всім містом вийшли і молили Господа, “щоб Він відійшов від їх краю”.
Не видно, щоб вони вороже ставилися до Нього, але не видно і їх віри. Їх огорнув якийсь незрозумілий страх, через який вони бажали тільки: іди мимо, куди знаєш, тільки нас не зачіпай.
Це справжній образ людей, які мирно живуть у свої обійстях. Біля них вийшов такий собі несприятливий порядок речей; вони звикли до нього, тому не мають ні потреби, ні помислів змінити що-небудь, вони бояться зробити якийсь новий крок.
Однак, відчуваючи, що якщо прийде повеління зверху, то страх Божий і совість змусять їх відмовитися від старого і прийняти нове. Вони всіляки уникають випадків, які можуть підвести їх до таких переконань, щоб, прикриваючись незнанням, жити спокійно зі своїми старими звичками.
Такими є ті, хто боїться читати Євангеліє або ж вести розмову про духовні речі. А все тому, що побоюються потривожити свою совість, яка прокинувшись почне примушувати їх одне покинути, а інше прийняти.
