| Світла седмиця — загальниця. | Посту немає. |
|
Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» (перехідне святкування в п’ятницю Світлої седмиці).«Володимирської-Десятинної» ікони Божої Матері (перехідне святкування в п’ятницю Світлої седмиці). Ап. і сщмч. Симеона, сродника Господнього (107). Прав. Євлогія странноприїмця (IV). Прп. Стефана, ігумена Печерського, єп. Володимир-Волинського (1094). Сщмчч. Павла Свєтозарова й Іоанна Рождєственського пресвітерів, мчч. Петра Язикова, Миколая Малкова, Авксентія Калашникова, Сергія Мефодієва і мц. Анастасії Шилової (1922); прмц. Марії Носової (1938); сщмч. Іоанна Спаського пресвітера (1941). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Є у святих отців похвала деяким особам, славним за християнським життям своїм, яка полягає в тому, що вони воскресли раніше загального воскресіння. У чому ж таємниця такого життя? У тому, що вони засвоїли собі характеристичні риси життя після воскресіння, як вони вказуються в слові Божому, і робили їх якісними в собі. Майбутнє життя постає як відчужене від усього плотського: там не одружуватимуться, не зазіхатимуть, не будуть там харчуватися мертвою їжею, а саме тіло сприймуть духовне.
Отже, хто живе відчужено від усього тілесного, той приймає в себе або відроджує в собі елементи майбутнього після воскресіння життя. Дійди до того, щоб у тобі завмерло все плотське, і станеш воскреслим до майбутнього воскресіння. Шлях до цього вказує апостол, коли каже: “чиніть по духу, і не будете виконувати пожадливого бажання плоті” (Гал.5:16).
І засвідчує, що цим шляхом напевно можна досягти очікуваного: “той, хто сіє, – каже він, – у дух, від духа пожне життя вічне” (Гал.6:8).
“Марія ж обрала благу частину” (Лк. 10, 42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; теж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія – збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
