20 грудня, п’ятниця.
(7 грудня за старим стилем)
Седмиця 26-та після П’ятидесятниці.
Різдвяний піст.
Свт. Амвросія, єп. Медіоланського (397). Мч. Афінодора (близько 304). Прп. Павла Послушливого. Мц. Філофеї (1060) (Румун.). Прп. Iоанна, посника Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Нила Столобенського (1554). Прп. Антонія Сійського (1556). Прмчч. Сергія (Гальковського) та Андроника (Барсукова) (1917); сщмч. Антонія Попова пресвітера (1918); свт. Амвросія (Полянського), єп. Кам’янець-Подільського, спов. (1932); сщмчч. Сергія Голощапова, Михаїла Успенського, Сергія Успенського пресвітерів, Никифора Литвинова диякона, прмчч. Галактіона (Урбановича-Новікова) і Гурія (Самойлова) ієромонахів, мч. Іоанна Демидова (1937); сщмчч. Петра Крестова і Василія Мирожина пресвітерів (1941).
Читання_дня:
На літ.: — Ап.: 1 Тим. 4:4-8,16 (зач. 285). Єв.: Лк. 21:37-22:8 (зач. 108).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Увійшов сатана в Іуду і навчив його, як зрадити Господа: той погодився і зрадив. Увійшов сатана тому, що були відчинені для нього двері. Внутрішнє наше завжди замкнене; Сам Господь стоїть зовні і стукає, щоб відчинили. Чим же воно відчиняється? Співчуттям, схильністю, згодою. У кого все це хилиться на бік сатани, у того він і входить; у кого, навпаки, все це хилиться на бік Господа, у того входить Господь. Що входить сатана, а не Господь, у цьому винна сама людина. Не допускай сатані угодних думок, не співчувай їм, не налаштовуйся за навіюванням їхнім, і не погоджуйся на них, — сатана походить-походить близько, та й відійде: адже йому ні над ким не дано влади. Якщо ж заволодіває він кимось, то тому, що той сам себе віддає йому в рабство. Початок усьому злу — думки.
Не допускай поганих думок і назавжди зачиниш тим двері душі твоєї для сатани. А що думки приходять недобрі — що ж робити; без них нікого немає на світі, і гріха тут ніякого немає. Прожени їх, і всьому кінець; знову прийдуть, знову прожени — і так все життя. Коли ж приймеш думки і станеш ними займатися, то не дивно, що і співчуття до них з’явиться; тоді вони стануть ще невідв’язнішими. За співчуттям підуть погані наміри то на ті, то на інші недобрі справи. Невизначені наміри визначаться потім прихильністю до одного якогось; починається вибір, згода і рішучість — ось і гріх усередині! Двері серця відчинені навстіж. Як тільки згода відбувається, вскакує всередину сатана, і починає тиранити. Тоді бідна душа, як невільник або як в’ючна тварина, буває гнана і стомлюється у скоєнні неналежних справ. Не допусти вона поганих думок — нічого б такого не було.
