Святитель Іоанн Милостивий, патріарх Александрійський, народився на Кіпрі у VI столітті в сім’ї знатного вельможі Епіфанія. З волі батьків взяв шлюб та мав дітей. Коли ж дружина та діти святого померли, він став іноком: строгим посником, молитвенником та братолюбцем.
Його духовні подвиги здобули йому славу, а коли овдовіла патріарша кафедра в Александрії, імператор Іраклій та все духовенство впросили святого Іоанна зайняти патріарший престол.
Святитель гідно ніс архіпастирське служіння, турбуючись про моральне та догматичне виховання своєї пастви. Під час свого патріарства він викрив та вигнав із Александрії єресь монофеліта-антіохійця Фуллона.
Але головною своєю справою святитель вважав милостиню та благодіяння для всіх, хто цього потребував. На початку свого патріарського служіння він наказав порахувати всіх жебраків та убогих в Александрії, яких виявилося більше семи тисяч людей. Усім цим нещасним святитель давав щоденне безплатне харчування. Два рази на тиждень, у середу та п’ятницю, він виходив до дверей патріарського собору і, сидячи на паперті, приймав всіх: розбирав чвари, допомагав ображеним, роздавав милостиню. Три рази на тиждень він відвідував лікарню та допомагав страждальцям. У цей час імператор Іраклій вів тяжку війну з персидським царем Хозреєм ІІ. Перси розграбували та спалили Єрусалим, захопивши багатьох полонених. Святий патріарх Іоанн виділив велику частину церковної скарбниці для їх викупу.
Святитель ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто до нього звертався. Одного разу дорогою до лікарні він зустрів жербака та сказав дати йому 6 срібняків. Жебрак, змінивши одяг, обігнав патріарха і знову став просити милостиню. Іоанн знову дав йому 6 срібняків. Коли ж жебрак втретє попросив подання і слуги стали гнати набридливого чоловіка, патріарх наказав дати йому 12 срібняків і сказав: “Чи не Христос спокушає мене?” Два рази святитель давав гроші купцю, який зазнав аварії на кораблі, а третього разу дав йому корабель, який належав патріархії, наповнивши його пшеницею. Ним купець здійснив вдалу подорож та повернув борг.
Святий Іоанн Милостивий був відомий своїм дбайливим ставленням до людей. Одного разу святитель був змушений за якусь провину відлучили від Церкви одного клірика. Але винний озлобився на патріарха. Святитель хотів покликати його для розмови, але забув про це. Під час звершення Божественної літургії святий згадав слова Євангелія: коли приносиш свій дар на вівтар і згадаєш, що брат твій має що-небудь проти тебе, – залиш дар свій і спершу помирися з братом твоїм (Мф.5, 23-24). Святитель вийшов з вівтаря, покликав до себе клірика, який провинився, і, впавши перед ним на коліна, привселюдно попросив прощення. Вражений клірик розкаявся у вчиненому і згодом став благочестивим священником.
Один городянин образив Георгія, племінника патріарха. Георгій просив святого помститися кривднику. Святитель обіцяв так віддати кривднику, що здивується вся Александрія. Це заспокоїло Георгія, і святий Іоанн став повчати його, говорячи про необхідність бути смиренним, а потім, покликавши кривдника, заявив, що звільняє його від сплати церковної дані за землю. Александрія дійсно була здивована такою “помстою”, а Георгій зрозумів урок свого дядька.
Святий Іоанн, строгий аскет та молитвенник, завжди мав у душі пам’ять смертну. Він замовив для себе труну, але не велів майстрам дороблювати її до кінця, вказавши кожного святкового дня приходити до нього та запитувати, чи не пора завершувати роботу.
Не задовго до своєї кончини святий Іоанн змушений був через хворобу залишити свою кафедру та відправитися на о. Кіпр. Під час шляху на кораблі хворому святителю бути знамення: у сонному маренні йому з’явився світозарний чоловік та сказав: “Цар царів кличе тебе до Себе”. Це бачення благовістило про швидку смерть патріарха. Прибувши на Кіпр, у рідне місто Амафунт, святитель з миром відійшов до Господа (616-620).
Переклад з рос. Любові Максимчук
