Преподобномученик Афанасій народився наприкінці XVI століття у місті Берест (тепер м. Брест, Білорусь) у благочестивій православній шляхетній родині Филиповичів.
Закінчив Берестейську братську школу. Згодом продовжив навчання у Віленській школі, учителював у шляхетських родинах, зокрема 7 років у домі литовського канцлера Льва Сапіги. У 1627 року Филипович утікає від мирської суєти в стіни келії Віленського Свято-Духівського монастиря, прийнявши чернечий постриг з іменем Афанасій.
Також в 1632 р. він був висвячений на ієромонаха, а згодом стає ігуменом Дубайського монастиря, що знаходився за 25 кілометрів від Пінська. Тут вступає у нерівну боротьбу з єзуїтами за недоторканість монастирських володінь. У 1636 році монастир потрапив до рук єзуїтів, незважаючи на те, що він знаходився під протекторатом Віленського Свято-Духівського православного братства.
Преподобномученика Афанасія переводять в Куп’ятицький монастир, який знаходився за 12 кілометрів від Пінська. Славу монастирю складала перш за все Куп’ятицька чудотворна ікона Божої Матері. Коли монастир у другій половині XVII ст. захопили єзуїти, її перенесли до Собору Святої Софії у Києві. Збираючи пожертви на Куп’ятицький монастир та шукаючи захисту від утисків унії, Преподобний Афанасій здійснив складну й небезпечну подорож до Москви.
На прохання берестейського братства в 1640 р. П реподобний стає ігуменом берестейського монастиря Святого Симеона Стовпника. Тут ігумен Афанасій особливо виявив себе як борець за православну віру, до якої під його впливом почали навертатись ті, які відійшли до унії.
Діяльність Святого Афанасія викликала занепокоєння серед католиків та їхню протидію. Незважаючи на це, він у 1643 р. прибув до Варшави і на Сеймі перед королем Владиславом IV виступив за повернення вільних прав Православ’ю й скасування унії, погрожуючи королю Божою карою.
Це сильно роздратувало короля і сейм: ігумена Афанасія заарештували разом із його соратником дияконом Леонтієм в будинку королівського воротаря Яна Железовского на кілька тижнів. Також церковний суд тимчасово заборонив його й відправив до Києва в Духовну консисторію для подальшого дослідження його справи. Там Преподобному після довгих зволікань суд дав йому волю та відновив у служінні.
Повернувшись до Свято-Симеонівського монастиря, Афанасій повністю віддався чернечим подвигам, проте в листопаді 1644 року його знову заарештувують та відправляють до Варшави.
У крижаному казематі та в кайданах він пробув понад рік. За ґратами Преподобний Афанасій написав молитвослів’я, яке постійно співав, щоб утамувати душевний біль: « Пошли спокій Церкві Своїй Христе Боже! Не знаю, чи може хто із нас терпіти далі! Дай нам помічь у печалі, щоб ми повністю віддалися Вірі Святій, непорочній!».
Також він написав ряд публіцистичних творів. Серед них: «Новини» — детальна розповідь про Афанасієве життя та громадську діяльність до арешту. Там же він написав три послання до короля про захист Православної Церкви. Внаслідок цього Київському Митрополиту запропонували відправити в’язня туди, де він не зміг би «чинити ніяких тривог».
Петро Могила забрав його до Києво-Печерського монастиря. Перебуваючи понад рік у Києві, Святий Афанасій написав свій знаменитий «Щоденник» («Діаріуш»), який викривав суть унії.
1 січня 1647 року помер Київський Митрополит Петро Могила і Преподобний Афанасій повернувся у Берестя.
У березні 1648 розпочалось національно-визвольне повстання, на чолі якого стояв Богдан Хмельницький. Ще через місяць помер король Владислав. В цей час у Речі Посполитій почали діяти каптурові суди. Саме 1 липня 1648 капітан королівської гвардії Шумський зробив донос на Преподобного Афанасія, якого заарештували відразу після Божественної літургії в Різдво-Богородичної церкви.
Обвинувач доповідав суду про пересилання ігуменом деяких послань і пороху козакам Богдана Хмельницького. Преподобномученик опротестовував цю заяву, зажадавши надання показань свідків з боку обвинувачення. Тоді йому висунули звинувачення у зневажанні унії.
17 вересня 1648 р. над Афанасієм відбувся суд і наступного ранку його замучили лютою смертю й поховали в лісі. Лише 14 травня 1649 року його тіло знайшли та з честю поховали в головному храмі Берестейського монастиря на честь Святого Симеона Стовпника.
1666 року Преподобномученика Афанасія було канонізовано. Зараз його святі мощі знаходяться в Симеонівському Соборі м. Бреста.
