| Cедмиця 33 після П’ятидесятниці | Строгий піст. |
| Навечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір). Сщмч. Феопемпта, єп. Нікомідійського, і мч. Феони волхва (303). Прп. Синклітикії Александрійської (близько 350). Прор. Михея (IX ст. до Р. Х.). Прп. Аполлінарії (близько 470). Прпп. Фостирія і Мини (VI). Прп. Григорія Акритського (близько 820). Сщмч. Андрія Зиміна пресвітера (1920). Мч. Іосифа Беспалова і з ним 37-ми мучеників (1921); мц. Євгенії Доможирової (1933); сщмч. Сергія Лаврова пресвітера (1934); мч. Матфея Гусєва (1938). Прп. Симеона Псково-Печерського (1960). Прп. Феофана Рихловського (1977). |
Євангельські Читання
На 1-му часі: – Діян. 13:25-32 (зач. 33).; Мф. 3:1-11 (зач. 5). На 3-му часі: – Діян. 19:1-8 (зач. 42).; Мк. 1:1-8 (зач. 1). На 6-му часі: – Рим. 6:3-11 (зач. 91).; Мк. 1:9-15 (зач. 2). На 9-му часі: – Тит. 2:11-14,3:4-7 (зач. 302).; Мф. 3:13-17 (зач. 6). На літ.: – Ап.: 1Кор. 9:19-27 (зач. 143). Єв.: Лк. 3:1-18 (зач. 9).; На освяченні води: 1Кор. 10:1-4 (зач. 143 від полу). Мк. 1:9-11 (зач. 2).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь почав проповідь Свою так: “Настав час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє” (Мк.1:15). Наприкінці століть теж буде сказано: “настав час, наблизилося Царство”; але буде додано не “покайтеся і віруйте”, а “виходьте на суд”. Час покаяння і трудів самовиправлення скінчився; давай кожен звіт у тому, що тілом зробив доброго чи злого. Отже, поки час, поспішіть скористатися ним на своє спасіння. Обійми Отчі відчинені до прийняття всіх, хто приходить зі щирим почуттям розкаяння про минуле, і з бажанням попрацювати Богу надалі старанним виконанням заповідей Його святих. Для кожного з нас кінець віку – смерть: вона двері в інше життя. Частіше поглядай у нього і точніше для себе визначай: що ж потім? – і визначивши без жаління себе, візьмися до праці, щоб заготовити неготове до вступу туди, де радість нескінченна, і до відсторонення всього, що може надати право слугам темряви зовнішньої взяти над нами гору й заманити у свою область, звідки не буде вже виходу.
“Дім Божий, який є Церква Бога живого, стовп і утвердження істини” (1 Тим. 3:15). Отже, нам нічого крутити очима туди й сюди, щоб вигледіти, чи немає десь істини. Вона – близько. Будь в Церкві, дотримуйся всього, чого вона дотримується, – і будеш в істині, матимеш істину й житимеш за нею та в ній і, внаслідок того, істинного будеш сповнений життя. Поза Православною Церквою немає істини. Вона єдина вірна хранителька всього заповіданого Господом через святих апостолів, і є тому справжньою Апостольською Церквою. Деякі люди втратили Церкву Апостольську і, позаяк через християнську свідомість носять переконання, що лише Апостольська Церква може правильно зберігати й вказувати істину, надумали самі побудувати таку церкву і побудували, і ім’я їй таке дали. Ім’я дали, а сутності передати їй не могли, бо Апостольська Церква створена за благоволінням Отця Господом Спасителем благодаттю Святого Духа через апостолів. Людям такої вже не створити. Ті, хто думають створити таку, уподібнюються до дітей, котрі в ляльки граються. Якщо немає на землі істинної Апостольської Церкви, нічого й труди витрачати над створенням її. Але, дякувати Господеві, Він не попустив воротам пекла здолати Святу Апостольську Церкву. Вона є і перебуватиме, за обітницею Його, до кінця віку. І це є наша Православна Церква. Слава Богу!
