Cедмиця 11 після П’ятидесятниці. | Успенський піст. |
Передсвято Преображення Господнього. Мч. Євсигнія (362). Сщмчч. Анфіра (236) і Фавія (250), єпп. Римських. Мч. Понтія Римлянина (близько 257). Мчч. Кантидія, Кантидіана та Сивела, в Єгипті. Прав. Нонни, матері свт. Григорія Богослова (374). Прп. Іова Ущельського (1628). Сщмч. Стефана Хитрова пресвітера (1918); мцц. Євдокії Шейкової, Дарії Тимагіної, Дарії Улибіної, Марії Неізвєстної (1919); сщмч. Симона (Шлеєва), єп. Уфимського (1921); сщмч. Іоанна Смирнова диякона (1939). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде.” (Мф.24:42). Якби це пам’яталося, не було б і грішників, а тим часом, не пам’ятається, хоч і кожен знає, що це безсумнівно вірно. Навіть подвижники, найсуворіші, і ті не сильні були вільно тримати пам’ять про це, а примудрялися прикріплювати її до свідомості так, щоб вона не відходила: хто труну тримав у келії, хто просив співтоваришів своїх за подвигом запитувати про труну й могилу, хто тримав картинки смерті й суду, хто ще якось. Не торкається душі смерть, вона й не пам’ятає її. Але всіляко, не може ж не торкатися душі те, що негайно слідує за смертю; вже про це то вона не може не мати турботи, бо тут рішення її долі на віки вічні.
Чому ж цього-то вона не пам’ятає? Сама себе обманює, що не скоро і що, може, якось справа пройде не погано для нас. Гірка! То вже безсумнівно, що душа, яка тримає такі думки, та недбала і потурає собі, то як же думати, щоб справа суду пройшла для неї сприятливо? Ні, треба так себе тримати, як тримає учень, на якого чекає іспит: що не робить він, а іспит не йде з голови; така згадка не дозволяє йому і хвилини даремно витрачати, а весь час вживає він на приготування до іспиту. Коли б і нам так налаштуватися!