| Седмиця 27-а після П’ятидесятниці. Глас 1. Різдвяний піст. |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Прп. Савви
Освященного (532).
Прпп. Каріона монаха і сина його Захарії, єгиптян (IV). Свт. Гурія, архієп. Казанського (1563). Мч. Анастасія.
Сщмч. Ілії пресвітера (1932). Прмч. Геннадія (1941). Св. Сергія спов., пресвітера (1950).
Євангельські Читання
Утр. – Лк., 24 зач., VI, 17-23. Літ. – Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 43 зач., XI, 27-30.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Учні вказували Господу на красу приміщення та всього начиння храму, а Він сказав: “прийдуть дні, у які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано”. Це підпис всьому красивому світу цього.
На вигляд здається міцно та віковічно; але день-другий, дивишся, як нічого і не бувало: і краса згасає, і сили виснажуються, і слава меркне, і розуми відживають себе, й одяг зношується.
Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинуте, а складається з безперестанної дії та все тече до свого кінця. “Приходить стан світу цього. Бо образом ходить людина: утаюються і невідомо, кому зберу я”.
А ми всі метушимося, всі клопочемо, і клопотам нашим немає кінця. Натрапляємо на постійні уроки, які кругом нас оточують, все своє, немов сліпі та нічого не бачимо. Так і правду сказати, що сліпі чи осліплені: і собі, і нічому, що нас оточує чи володіє нами, кінця не бачимо. І що іще?
Облаштувавшись, як нам уявляється, добре, впевнені, що стоїмо твердо, як на кручі; тоді становище наше швидше схоже на те, як якщо би ми стояли на трясовині: ось-ось провалимось. Але не чуємо цього і віддаємося безпечній насолоді, як нібито завжди маємо там перебувати.
Помолимося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як є насправді.
