Сщмч. Ієрофея, єп. Афінського (I).
Мчч. Гаїя, Фавста, Євсевія та Херимона (III). Сщмч. Петра Капетолійського (III–IV). Мцц. Домніни та дочок її Віринеї (Вероніки) і Проскудії (Просдоки) (305–306). Прп. Амона (близько 350). Прп. Павла Препростого (IV). Мчч. Давікта (Адавкта) і дочки його Калісфенії (IV). Блгв. кн. Володимира Ярославича Новгородського, чудотворця (1052). Прпп. Єлладія та Онисима Печерських, у Ближніх печерах (XII– XIII). Прп. Амона, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Св. кн. Стефана Щиляновича (1515) (Серб.). Знайдення мощей свтт. Гурія, архієп. Казанського, та Варсонофія, єп. Тверського (1595). Сщмч. Димитрія пресвітера (1918). Блж. Варфоломія Чигиринського (1931). Сщмчч. Миколая, Михаїла, Якова і Тихона пресвітерів, прмч. Василія (1937). Св. Хіонії спов. (1945). Прп. Варсонофія Херсонського, сповідника (1954).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Горе багатим, ситим, тим, хто сміється та вихваляється; навпаки, благо тим, хто терпить всякий наклеп, побої, пограбування, насильство – усе, що зовсім наперекір тому, як зазвичай судять та відчувають люди.
Думки божі знаходяться від думок людських, як небо від землі. Але і як по-іншому. Ми у вигнанні, і вигнанцям не дивні образи. Ми під єпітимією, єпітимія і полягає у позбавленнях та труді. Ми хворі: а хворим корисніші гіркі ліки.
І сам Спаситель усе своє життя не мав де голову схилити і закінчив його на хресті. Чому ж тоді має бути краще його послідовникам? Дух Христа – це дух готовності усе терпіти та з благою душею нести все скорботне. Утішність, гонор, пишність, достаток – це все чуже для його шукань та смаків.
Шлях його лежить через безплідну та безрадісну пустелю. Зразок – сорокалітнє мандрування ізраїльтян пустелею. Хто ж слідує цим шляхом? Кожен, хто за пустелею бачить ханаан, який кипить медом та молоком. Під час мандрування свого і він отримує манну, але не від землі, а з неба, не тілесну, а духовну. Вся слава – всередині.
