| Cедмиця 7-ма після П’ятидесятниці. Глас 5 | Пісний день. |
Свт. Андрія, архієп. Критського (740). Прп. Марфи, матері Симеона Дивногорця (551). Мчч. Феодота і Феодотії (108). Сщмч. Феодора, єп. Кіринейського (310). Блгв. вел. кн. Андрія Боголюбського (1174). Прп. Андрія Рубльова, іконописця (ХV). Знайдення мощей прп. Євфимія, Суздальського чудотворця (1507). Царственних страстотерпців: царя Миколая, цариці Олександри, царевича Олексія, велл. кнгг. Ольги, Татіани, Марії та Анастасії (1918). Страстотерпця прав. Євгенія Боткіна[\i] лікаря (1918). Прмч. Нила Полтавського (1918). Сщмчч. Савви, єп. Горнокарловацького, і Георгія пресвітера (1941) (Серб.). Сщмч. Димитрія Казанського пресвітера (1942). Галатської ікони Божої Матері. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Мф. 10:16-22 (зач. 36). На літургії: – Апостол: 1Кор. 7:35-8:7 (зач. 139); Свт.: Євр. 8:3-6 (зач. 318 від полу). Євангеліє.: Мф. 15:29-31 (зач. 63); Свт.: Мф. 7:12-21 (зач. 21). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:16-22)
“А хто витерпить до кінця, той спасеться” (Мф.10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця, і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи, і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам’ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності, і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п’яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи, – все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха – усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись, і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
Без уваги і в життєвому порядку нічого не зробиш як слід; у порядку ж духовному – воно перше. Воно помічає погане і піддає його внутрішньому суду; воно ж становить варту внутрішньої палати, в якій обговорюють, що і як належить зробити, а потім оберігає і виконавців рішення. Не дивно тому, що духовне життя в усьому своєму обсязі іменується життям тверезим, і в писаннях отецьких найбільше ви зустрінете мови про тверезість або уважність: це одне й те саме. Як дорого тому навчитися увазі! Початкова праця у тих, хто почав піклуватися про душу, на це зазвичай і спрямовується. І справа їхня починає бути схожою трохи на справу відтоді, як почне збиратися увага в себе; зазвичай вона вся поза, а не всередину. З цього ж моменту і внутрішнє життя зачинається і разом з увагою зріє і міцніє. Що це означає? Означає те, щоб встати розумом у серці перед Господом і перед обличчям Його свідомо все обговорювати і робити. Справа ця, очевидно, складна. Вона стає успішною разом з молитвою і наскільки зміцнюється нею, настільки і її зміцнює.
