| Седмиця 14-а після П’ятидесятниці. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Сщмч. Анфіма
, єп. Нікомідійського, і з ним мчч. Феофіла диякона, Дорофея, Мардонія, Мигдонія, Петра, Індиса, Горгонія, Зінона, Домни діви і Євфимія (302). Прп. Феоктиста, співпостника Євфимія Великого (467). Блж. Іоанна Власатого, Ростовського чудотворця (1580).
Св. Фіви диякониси (I). Сщмч. Аристіона, єп. Александрії Сирійської (бл. 167). Мц. Василіси Нікомідійськой (309). Свт. Фоанікія II, патріарха Сербського (1349).
Сщмч. Пимена, єп. Верненського, Сергія, Василія, Филипа, Володимира пресвітерів, прмч. Мелетія (1918). Сщмчч. Василія, Парфенія пресвітерів (1919). Сщмчч. Андрія, Феофана пресвітерів (1920). Сщмчч. Володимира, Михаїла пресвітерів (1921). Сщмч. Миколая пресвітера (1923). Сщмч. Євфимія пресвітера і з ним 4-х мучеників (1924). Сщмч. Романа пресвітера (1929). Сщмчч. Олексія, Іллі пресвітерів (1937).
Пісідійської ікони Божої Матері (608).
Євангельські Читання
2 Кор., 195 зач., XII, 10-19. Мк., 16 зач., IV, 10-23. Сщмч.: Євр., 334 зач., XIII, 7-16. Ін., 36 зач., X, 9-16.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
вдихнув Бог дихання життя, і стала людина за подобою Бога.
Теж саме і у відродженні: подувом Духа Божого, який невідомо звідки і як приходить, покладаються початки нового життя і
відновлюється образ.
Це точка відправлення; звідси починається робота зведення образу у досконалу подобу. Відроджений за образом Творця Господнім Духом перетворюється від слави у славу, але не без нас; наша праця і старання, а творить у відродженні; подувом Духа Божого, Який невідомо звідки.
Ось ідеал та спосіб здійснення в собі образу та подоби Божої! А скільки пишуть та роз’яснюють про виховання!
Між тим, у слові Божому все воно визначено кількома словами. Візьмися тільки здійснити запропоноване, і виховання саме собою прийде успішно до цілі. Це Божий шлях; але він не виключає шляхів людських, навпаки – дає їм напрям і вінчає успіх.
Коли ж залишається тільки людське, тоді виховання звичайно буває недостатньо, зі шкодою, а нерідко і зовсім перекручує тих, кого виховують; опісля і життя все йде криво.
Де множаться криво виховані, там і все суспільство більше і більше починає кривитися, і в житті, і у поглядах своїх. Кінець – загальне викривлення: хто гне в одну сторону, хто – в іншу.
