| Седмиця 26-а після П’ятидесятниці. Глас 8. Різдвяний піст. |
 |
Прор. Авакума
(VII-VI до Р.Х.).
Мц. Миропії (бл. 251). Прпп. Іоанна, Іраклемона, Андрія та Феофіла (IV). Прп. Ісе (Ієссея), єп. Цілканського (VI) (Груз.). Прп. Афанасія, затворника Печерського, в Ближніх печерах (бл. 1176) та іншого Афанасія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Св. Стефана Уроша, царя Сербського (1367).
Сщмч. Матфія пресвітера (1921). Сщмч. Димитрія пресвітера і прп. Віри спов. (1932). Сщмч. Олексія, архієп. Великоустюзького (1937). Сщмчч. Іоанна, Константина, Миколая, Сергія, Володимира, Іоанна, Феодора, Миколая, Миколая, Павла, Сергія пресвітерів, прмч. Данакта, Косми прмцц. Маргарити, Тамари, Антоніни і Марії, мц. Матрони (1937). Прмц. Марії (1938). Мч. Бориса (1942).
Ікони Божої Матері, іменованої «Герондіса».
Євангельські Читання
1 Тим., 281 зач., I, 18-20; II, 8-15. Лк., 99 зач., XX, 1-8.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
СВЯЩЕННИКИ, КНИЖНИКИ ТА СТАРЦІ НЕ ВІРУВАЛИ В ГОСПОДА. ЩОБ ПРИВЕСТИ ЇХ ДО ВІРИ, ВІН ЗАПРОПОНУВАВ ЇМ ПИТАННЯ: “ХРЕЩЕННЯ ІОАННОВЕ З НЕБА БУЛО ЧИ ВІД ЛЮДИНИ?”
ПОДУМАЙТЕ ПРО ЦЕ БЕЗПРИСТРАСНО, І РОЗДУМИ ВАШІ ПРИВЕДУТЬ ВАС ДО ВІРИ. ЩО СКАЗАНО ПРО ЯВЛЕННЯ ІОАННА, ТЕ МОЖНА СКАЗАТИ І ПРО КОЖНУ ПОДІЮ, ЯКА СУПРОВОДЖУВАЛА ГОСПОДА У ПЛОТІ, І САМЕ ПРИШЕСТЯ, ЗІ ВСІМ, ЩО ДО НЬОГО ДОТИЧНЕ.
РОЗСУДИ ВСЯКИЙ ПРО ВСЕ ЦЕ, – ВИСНОВОК БУДЕ ОДИН: “ВОІСТИНУ ВІН БУВ СИН БОЖИЙ”. МОЖУТЬ ПРИХОДИТИ РІЗНІ ДУМКИ, НАРОДЖУВАТИСЯ ЗДИВУВАННЯ, ТРАПЛЯТИСЯ НІБИТО НЕВІДПОВІДНОСТІ, АЛЕ В КІНЦІ ВСІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВИЙДЕ ОДНЕ ВСЕСТОРОННЄ ПЕРЕКОНАННЯ, ЩО НЕ МОЖНА ДУМАТИ ПО-ІНШОМУ, ЯК ТАК, ЯК ЗОБРАЖЕНО В ЄВАНГЕЛІЄ ТА АПОСТОЛЬСЬКИХ ПОСЛАННЯХ.
“ВЕЛИКА БЛАГОЧЕСТЯ ТАЄМНИЦЯ: БОГ ЯВИВСЯ У ПЛОТІ”, – ЗАЛИШАЮЧИСЬ ТАЄМНИЦЕЮ САМА У СОБІ, БУДЕ ЗРОЗУМІЛОЮ ДЛЯ РОЗУМУ З МОРАЛЬНОЇ НЕОБХІДНОСТІ, ЯКУ НАКЛАДЕ НА НЬОГО ВЛАСНЕ ЙОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, СПОВІДУВАТИ ТАК, А НЕ ІНАКШЕ.
НЕВІРИ ЧИ ЗОВСІМ НЕ ДОСЛІДЖУЮТЬ ВСЬОГО ТАК, ЯК СЛІД, АБО ДОСЛІДЖУЮТЬ ПОВЕРХНЕВО, ЧУЖИМ РОЗУМОМ, АБО ПРИЙМАЮТЬ НЕЩАСЛИВИЙ НАСТРІЙ, ЩО Є ПРОТИЛЕЖНИМ ДО ВИМОГ ВІРИ, А ЩОБ ВИПРАВДАТИ СВОЄ НЕВІР’Я, ЗАДОВОЛЬНЯЮТЬСЯ НАВІТЬ НАЙМЕНШИМ ДЛЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІРИ.
І ВІРУЮЧИХ РОЗХИТУЮТЬ СЛОВА ТИХ, ХТО НЕ ВІРИТЬ, ТОМУ ЩО ВІРУЮЧІ, ЗАДОВОЛЬНЯЮЧИСЬ ПРОСТОЮ ВІРОЮ, НЕ ПОЯСНЮЮТЬ ДЛЯ СЕБЕ ОСНОВ ВІРИ. СЛОВА ЦІ ЗАСТАЮТЬ ЇХ ЗНЕНАЦЬКА, ТОМУ ВОНИ І ВАГАЮТЬСЯ.
