| Cедмиця 15 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Початок індикту — церковне новоліття. Прп. Симеона Стовпника (459) і матері його Марфи (близько 428). Прав. Іісуса Навина (ХVI ст. до Р. Х.). Мц. Калісти і братів її, мчч. Євода та Єрмогена (309). Мч. Аїфала диякона (380). Мцц. 40 дів посниць і мч. Амуна диякона, вчителя їхнього (IV). Прп. Діонісія Малого (до 556) (Румун.). Прмц. Татіани Грибкової, мц. Наталії Козлової (1937). Собор Вінницьких святих. Собор Пресвятої Богородиці в Міасинській обителі (в пам’ять знайдення Її ікони) (864). Чернігівської-Гефсиманської (1869), Александрійської, Августовської (1914) та йменованої «Всеблаженна» (у Казані) ікон Божої Матері. |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф.11:28). О, божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, що кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто, що у нас гріхів багато, і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді – ярмо, і гріхи – тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
