Седмиця 7-а після Пасхи. Глас 6. |
![]() Посту немає.
|
Мчч. Іустина
Філософа та іншого Іустина
і з ними Харитона
, Харити
, Євелпіста
, Ієракса
, Пеона
і Валеріана
(166).
Прп. Діонісія
, ігумена Глушицького (1437). Прав. Іоанна
Кронштадтського (прославлення 1990).
Прп. Агапіта Печерського, лікаря безмездного (XI). Прп. Іустина
Поповича, Челійського (1978). (Серб.)
Сщмч. Василія пресвітера, мц. Віри (1940).
Ікон Божої Матері: ”Пом’якшення злих сердець”, ”Непорушна Стіна”
.
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 16 зач., VI, 1-13 . Лит. – Діян., 45 зач., XXI, 8-14. Ів., 49 зач., XIV, 27 – XV, 7. Прав.: Євр., 311 зач., IV, 14 – V, 6. Мф., 11 зач., V, 14-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину”. Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає міркувати, то повинен перестати бути християнином та забути про всі дані йому обітниці, правильні та безсумнівні? Про те, як бачити та чути, багато говорять; про те, як з побаченого та почутого робити висновки, теж достатньо вчать; коли ж дійде справа до того, як розгадати значення всього, – тут вихованець логіки піддається своїй здогадливості.
Чому ж не внушити йому: ти маєш голос духа правди – йому і слідуй; вони вирішують значення всього сущого незаперечним чином, бо ідуть від Бога, у Якому джерело самого буття. Чи не від того, що забувають вселяти це, здогадливість так розплодилася, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре би вони хоч скільки-небудь були вартими, а то відразу ж видно, що вони – плід дитячої уяви.