| Седмиця 7-а після Пасхи. Глас 6. |
 Посту немає.
|
Мчч. Іустина
Філософа та іншого Іустина і з ними Харитона, Харити, Євелпіста, Ієракса, Пеона і Валеріана (166). 
Прп. Діонісія, ігумена Глушицького (1437). Прав. Іоанна Кронштадтського (прославлення 1990).
Прп. Агапіта Печерського, лікаря безмездного (XI). Прп. Іустина Поповича, Челійського (1978). (Серб.)
Сщмч. Василія пресвітера, мц. Віри (1940).
Ікон Божої Матері: ”Пом’якшення злих сердець”, ”Непорушна Стіна”.
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 16 зач., VI, 1-13 . Лит. – Діян., 45 зач., XXI, 8-14. Ів., 49 зач., XIV, 27 – XV, 7. Прав.: Євр., 311 зач., IV, 14 – V, 6. Мф., 11 зач., V, 14-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину”. Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає міркувати, то повинен перестати бути християнином та забути про всі дані йому обітниці, правильні та безсумнівні? Про те, як бачити та чути, багато говорять; про те, як з побаченого та почутого робити висновки, теж достатньо вчать; коли ж дійде справа до того, як розгадати значення всього, – тут вихованець логіки піддається своїй здогадливості.
Чому ж не внушити йому: ти маєш голос духа правди – йому і слідуй; вони вирішують значення всього сущого незаперечним чином, бо ідуть від Бога, у Якому джерело самого буття. Чи не від того, що забувають вселяти це, здогадливість так розплодилася, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре би вони хоч скільки-небудь були вартими, а то відразу ж видно, що вони – плід дитячої уяви.
