Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії (близько 335).
Мцц. Рипсимії, Гаїанії та з ними 35-ти святих дів (поч. IV). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992). Прп. Григорія Пельшемського, Вологодського чудотворця (1442). Сщмч. Прокопія пресвітера (1918); сщмчч. Петра, В’ячеслава, Петра, Симеона, Олександра, Василія пресвітерів, Серафима диякона, прмц. Олександри, мчч. Олексія і Матфея, мц. Аполлінарії (1937). Св. Філософа спов., пресвітера (1937).
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 36 зач., Х, 9-16. Літ. – Єф., 232 зач., V, 33 – VI, 9. Лк., 23 зач., VІ, 12-19. Сщмч. (під зачало): 1 Кор., 166 зач., XVI, 13-24. Мф., 103 зач., XXIV, 42-47. Свт.: Євр., 318 зач., VII, 26 – VIII, 2. Мф., 11 зач., V, 14-19.
Святитель Григорій Палама
Бог вклав у нас вроджений закон, ніби якусь безкомпромісну норму, і непогрішного суддю, і наставника, що не помиляється, — власна совість в кожному з нас, — щоб якщо трапиться в душі нам збентежитися думкою, не мати нам потреби в іншому наставнику для розуміння добра.
