Ап. Якова Зеведєєвого (44).
Свт. Доната, єп. Єврії (близько 387). Знайдення мощей сщмч. Василія, єп. Амасійського (IV). Мч. Максима. Знайдення мощей свт. Никити, єп. Новгородського (1558). Свт. Iгнатія Брянчанінова, єп. Кавказького (1867).
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 67 зач., XXI, 15-25. Літ. – Діян., 21 зач., VІІІ, 40 – IX, 19. Ін., 23 зач., VІ, 48-54. Свт. (під зачало): Євр., 318 зач., VII, 26 – VIII, 2. Ін., 36 зач., X, 9-16. Ап.: Діян., 29 зач., XII, 1-11. Лк., 17 зач., V, 1-11.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Св. Павел спочатку так ревно захищав старозавітні порядки, тому що щиро був переконаний, що на те, щоб ті порядки стояли незмінно, є непорушна воля Божа. Не тому був ревним, що це була батьківська віра, але тому, що ревнуючи службу Богу приносив.
У цьому був дух його життя – Богу себе присвячувати та всі сили звертати на угодне Йому. Тому для навернення його або для того, щоб змусити його не стояти так на старозавіті, а стати, навпаки, на сторону новозавітну, достатньо було показати, що Бог не хоче вже старого завіту, а хоче нового, усе благовоління Своє від першого переніс до другого. Це і звершило у ньому явлення йому Господа на шляху. Тут ясно стало для нього, що він не туди направляє свою ревність, куди слід, і що діючи так, не догоджає Богу, а йде проти волі Його.
Такий стан речей, з допомогою благодаті Божої, відразу ж змінив його прагнення, і він сказав: “Господи, що повелиш мені робити?” І з цього моменту всю свою ревність звернув уже на те, що йому вказано було, і все своє життя не забував цієї події у житті своєму, але вдячно згадуючи її, зігрівав тим ревність свою – не шкодуючи сил працювати для Господа Спасителя свого. Так діє та так слід діяти всім, хто щиро звертається до Господа.
