| Седмиця 22-а після П’ятидесятниці. Глас 4. День пісний. |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Апп. від 70-ти Стахія
, Амплія, Урвана, Наркіса, Апелія і Аристовула (I). Мч. Єпимаха (бл. 250).
Прп. Маври Константинопольської (V). Прпп. Спиридона і Никодима, проскурників Печерських (XII). Прав. Петра Калнишевського (1803).
Сщмч. протоієрея Іоанна Царскосельського, Петроградського (1917). Прмч. Леоніда (1918). Сщмчч. Всеволода, Олександра, Сергія та Олексія і Василія, Петра, Василія пресвітерів, прмч. Анатолія, Євфросина і мч. Якова (1937). Прмч. Інокентія (1938).
Євангельські Читання
Кол., 259 зач., III, 17 – IV, 1. Лк., 61 зач., XI, 42-46.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь починає докоряти Своїм сучасникам у тому, що вони “не дбають про суд та любов Божу”.
Відкидання правди та любові – корінь всяких негараздів як у суспільстві, так і в кожній людині. Саме ж воно відбувається від переважання самолюбства та егоїзму.
Коли егоїзм поселяється у серці, то у ньому розміщується велика кількість різних пристрастей. Сам він вражає правду та любов, які вимагають самовідданості, а пристрасті, які їх породжують, виганяють усі інші чесноти. І стає людина у серці своєму нездатною до чогось істинно доброго.
Дати “десятину з м’яти, рути та всяких овочів” ще може, а зробити що-небудь суттєвіше не знаходить у собі мужності. Це не значить, що і зовнішня поведінка такої людини була потворною. Ні, вона всіляко прикрашається доброчесністю, тільки сама у собі вона “труна прихована, на якою люди ходять і не знають цього”.
Початок самовиправлення – це початок виникнення у серці самовідданості, слідом за якою відновлюється правота та любов, а від них потім починають оживати одна за одного і всі інші чесноти.
Людина у серці стає тоді благопристойною перед очима Божими, хоча для людей, ззовні, може інколи здаватися непримітною. Але суд людський – це не важлива справа, лише б суд Божий був не проти нас.
