| Cедмиця 19 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
| Прп. Харитона сповідника (близько 350). Прор. Варуха (VI ст. до Р. Х.). Мчч. Олександра, Алфея, Зосими, Марка пастиря, Никона, Неона, Іліодора та інших (IV). Блгв. кн. В’ячеслава Чеського (935). Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочивають. Прпп. схимника Кирила і схимниці Марії, батьків прп. Сергія Радонезького (близько 1337). Прп. Харитона Сянжемського (1509). Прп. Іродіона Ілоєзерського (1541). Знайдення мощей прмц. вел. кн. Єлисавети (1918). Мц. Анни Ликошиної (1925); прмч. Іларіона (Громова), прмц. Михаїли (Іванової) (1937); прмц. Татіани Чекмазової (1942). |
Євангельські Читання
Утр.: – Мф. 4:25-5:13 (зач. 10). На літ.: – Ап.: Флп. 1:12-20 (зач. 237).; Прпп.: 2Кор. 4:6-15 (зач. 176). Єв.: Лк. 5:33-39 (зач. 21).; Прпп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Після Хрещення Господа, коли на Нього зійшов Дух у вигляді голубиці, Він ведеться в пустелю, де Його спокушує [сатана]. Такий і загальний усім шлях. Святий Ісаак Сиріанин зауважує в одному місці, що, як тільки скуштуєш благодатну розраду або отримаєш від Господа якийсь дар, – чекай на спокуси. Спокуси прикривають світлість благодаті від власних очей людини, які зазвичай з’їдають усяке добро зарозумілістю і самозвеличуванням.
Спокуси ці бувають і зовнішні – скорботи, приниження; і внутрішні – пристрасні помисли, які навмисне спускаються, як звірі з ланцюгів. Тому потрібно настільки уважно ставитися до себе і суворо розбирати те, що буває з нами і в нас, щоб бачити, чому воно так є і до чого нас зобов’язує.
“Чи можете примусити синів чертога весільного поститися, коли з ними наречений?”, – сказав Господь, і тим прорік закон, що і в чеснотах з подвигами всьому своє місце і час. І це до того необхідно, що справа невчасна і недоречна втрачає свою добротність, або зовсім, або частково. У природі зовнішній Господь все влаштував мірою, вагою і числом; хоче, щоб і в моральному порядку було все благообразно і по чину. Внутрішній благоустрій становить поєднання кожної чесноти з усіма ними в сукупності, або гармонія чеснот, щоб жодна не виділялася без потреби, а всі були в строю, як голоси в хорі.
Зовнішня благоустроєність кожній справі дає свої місця, час та інші дотичні моменти. Коли все це влаштовується, як слід, тоді відбувається те саме, як вродливу особу одягнути в прекрасний одяг. Чеснота благообразна, і внутрішньо, і зовні, гідна любові; а робить її такою християнська розсудливість, у старців – розсудливість, яку набувають досвідом, здоровим обговоренням житій святих при світлі слова Божого.
