| Cедмиця 19 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Прп. Киріака пустельника (556). Мчч. Дади, Гаведая та Каздої (IV). Прп. Феофана Милостивого. Сщмч. Іоанна (Поммера), архієп. Ризького (1934). Собор Полтавських святих. Горбанівської ікони Божої Матері (XVIII). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: Флп. 1:20-27 (зач. 238).; Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Лк. 6:12-19 (зач. 23).; Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І пробув усю ніч у молитві до Бога” (Лк.6:12). Тут основа і початок християнських всенічних бдінь. Жар молитовний жене сон, і захоплення духу не дають помітити перебігу часу. Справжні молитовники й не помічають того; їм здається, ніби вони щойно стали на молитву, а тим часом уже й день показався. Але поки дійде хто до такої досконалості, треба підіймати труд бдіння. Несли його і несуть самітники; несли його і несуть гуртожительні; несли його і несуть побожні і богобоязливі миряни.
Але хоч із труднощами доводиться бдіння, плід його залишається в душі прямий, повсякчасний – умиротворення душі і зворушення, за розслаблення і знемоги тіла. Стан дуже цінний у тих, хто ревнує про досягнення успіху в дусі! Тому, де заведені бдіння (на Афоні), від них відстати не хочуть. Усі усвідомлюють, як це важко, але скасувати цей чин нікому немає бажання заради тієї користі, яку отримує душа від бдінь. Сон найбільше заспокоює і живить плоть; бдіння ж найбільше смиряє її. Той, хто виспався вдосталь, важкий буває на справи духовні й кволий до них; той, хто бдить, – рухливий, як сарна, і горить духом. Якщо треба навчати добру плоть, як рабу, то нічим не можна так досягти успіху в цьому, як частим бдінням. Тут вона випробовує сповна владу духу над собою і привчається підкорятися йому, а дух набуває навички панувати над нею.
