| Cедмиця 28 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
| Прмч. і спов. Стефана Нового (767). Мч. Іринарха та святих семи жон (303). Мчч. Cтефана, Василія, Григорія, другого Григорія, Іоанна та інших багатьох (VIII). Свт. Феодора, архієп. Ростовського (1394). Сщмч. митр. Серафима (Чичагова) (1937). Сщмчч. Олексія Веселовського, Oлексія Смирнова пресвітерів, прмчч. Рафаїла (Тюпина), Вікентія (Нікольського), сщмч. Василія Завгородного диякона і мц. Анісії Масланової (1937); мц. Параскеви Федорової (1938); сщмч. Миколая Крилова пресвітера (1941). Знайдення мощей прп. Сергія Сребрянського архімандрита, спов. (2000). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: 2Тим. 2:20-26 (зач. 294); Прмч.: 2Тим. 1:8-18 (зач. 291). Єв.: Лк. 19:37-44 (зач. 97); Прмч.: Мф. 10:23-31 (зач. 37).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, що не було б пізнано” (Мф.10:26, Лк.12:2). Отже, як не ховаємося ми тепер із гріхами своїми, користі від цього нам ніякої немає.
Прийде час, а чи далеко він? – і все вийде назовні. Як же бути? Не треба ховатися. Згрішив – іди і відкрий гріх свій духовному батькові твоєму. Коли отримаєш відпущення, гріх зникне, ніби його не було. Нема чому буде потім відкриватися і являтися. Якщо ж сховаєш гріх і не покаєшся, то збережеш його в собі, щоб було чому виявитися свого часу на викриття тебе.
Все це нам наперед відкрив Бог, щоб ми ще тепер примудрилися обеззброїти Його праведний і страшний суд на нас грішних.
Народ гукає: “Осанна!”, – а Господь плаче. Чи не відбувається щось подібне і під час наших урочистостей церковних? Тоді видимість була урочиста; але Господь дивився на те, що було в душах невидимо, і бачив його гідним плачу. І в нас видимість на святах завжди святкова; але чи такий буває внутрішній настрій усіх? Один не розуміє зовсім сили і значення свят; інший чуттям смутно відчуває щось, а ясно нічого не бачить; і хіба дехто і бачить, і відчуває, і налаштовується гідно свята. Жертв свята наші беруть багато; але скільки з них відділяється Господу і браттям? Або нічого, або найнезначніша дещиця; все майже забирає черево і суєтність. Від Господа сховатися це не може, і не дивно, якщо Він, кажучи по-людськи, плаче, коли ми видаємо урочисті вигуки. Такі-то викуплені, виправдані, всиновлені!.. Дали обітницю, прийняли зобов’язання – духом ходити і похотей плотських не здійснювати, а тут у них що йде? Сини Царства гірші за останніх рабів!
