| Седмиця 16-а після П’ятидесятниці. Глас 6. |
 Посту немає.
|
Прп. Євменія
, єп. Гортинського (VII). Прославленя прп. Євфросинії 
Суздальської, у миру Феодулії (1698). Прп. Іларіона Оптинського (1873).
Мц. Аріадни (II). Мцц. Софії та Ірини (III). Мч. Кастора. Мчч. Бідзина, Шалви та Єлизбара, князів Ксанських (1660) (Груз.).
Сщмчч. Олексія і Петра пресвітерів (1918). Сщмч. Амфілохія, єп. Красноярського, Іоанна, Бориса, Михаїла, Володимира, Веніаміна, Константина пресвітерів і мч. Сергія (1937). Собор новомучеників та сповідників землі Володимирської.
Молченської (1405), іменованої “Цілителька” (XVIII), і Староруської ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Гал., 212 зач., V, 11-21. Лк., 11 зач., III, 23 – IV, 1.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Євангелії є такі слова: “Ніщо, що входить у людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, то оскверняє людину”.
Це місце і подібні йому виставляють зазвичай нелюбителі посту, гадаючи, що цим вони достатньо виправдовують те, що не постять, як того вимагає устав та порядок Церкви.
Наскільки задоволене це вибачення, кожному вірному Церкви відомо. При дотриманні посту слід утримуватися від певних страв не тому, що вони погані, а тому, що цим утриманням зручніше досягається потоншення плоті, яке необхідне для внутрішнього успіху.
Такий сенс закону посту дуже суттєвий, бо хто вважає яку-небудь їжу поганої, відносяться до єретиків. Неприхильникам посту не на цьому потрібно було би наполягати, а на тому, що піст є не обов’язковим, хоча він є точним засобом до подолання гріховної тяги та прагнення плоті.
Але це такий пункт, на якому їм встояти ніяк не можна. Якщо успіх внутрішній є обов’язковим, то обов’язковий і засіб до того, що вважається необхідним, і саме піст.
Совість і говорить про це всякому. Для заспокоєння її переконують: я іншим способом компенсую недотримання посту; або: для мене піст шкідливий; або я буду постити, коли захочу, а не в установлені пости.
Але перше вибачення недоречне, адже ще ніхто не зміг окрім посту впоратися зі своєю плоттю, і як слід влаштувати своє внутрішнє. Останнє також недоречне, адже Церква – це одне тіло і виокремитися в ній від інших противно її устрою; викинути себе від загальних чинів Церкви можна тільки виходом з неї, а поки хто є членом її, той не може так говорити і того вимагати.
Друге вибачення має тінь права. І точно, в обмеження посту знімається обов’язкове його дотримання з тих, на кого пісне діє руйнівно, тому що піст встановлений не тіло вбивати, а пристрасті умертвляти. Але якщо перерахувати таких добросовісний, то виявилося їх так мало, що і на рахунок немає чого ставити.
Залишається лише одне – нехотіння. Проти цього спорити немає сенсу. І в рай не візьмуть проти волі; ось тільки засудять у пекло – хочеш чи не хочеш, а йти; схоплять і кинуть туди.
