| Седмиця 8-ма після П’ятидесятниці. Глас 6. |
 Посту немає.
|
Прп. Макрини
, сестри свт. Василія Великого (380). Прп. Дія (бл. 430). 
Знайдення мощей прп. Серафима, Саровського чудотворця (1903). Собор Курських святих.
Блгв. кн. Романа (Олеговича) Рязанського (1270). Прп. Паїсія Печерського (XIV). Прав. Стефана Високого, деспота Сербського (1427) і матері його Милиці (1405). Свт. Димитрія, митр. Ростовського (1709).
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 43 зач., XI, 27-30. Літ. – Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЇ, КОТРЕ ЧИТАЄТЬСЯ СЬОГОДНІ У ХРАМАХ ЗА БОГОСЛУЖІННЯМ, МИ ЧУЄМО , ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ: “ДОБРА ЛЮДИНА З ДОБРОГО СКАРБУ ВИНОСИТЬ ДОБРЕ, А ЗЛА ЛЮДИНА ЗІ ЗЛОГО СКАРБУ ВИНОСИТЬ ЗЛЕ”.
ЩО ПОКЛАДЕШ У СКАРБНИЦЮ, ТЕ Й ОТРИМАЄШ. ПОКЛАДЕШ ЗОЛОТО – ЗОЛОТО І ВІЗЬМЕШ; ПОКЛАДЕШ МІДЬ – ВІЗЬМЕШ І МІДЬ.
ЗВІСНО, І МІДНЕ МОЖНА ВИДАТИ ЗА ЗОЛОТО, АЛЕ ЗНАВЕЦЬ ВІДРАЗУ ПОБАЧИТЬ ПІДМІНУ. ЯК ЖЕ ТАК ЗРОБИТИ, ЩОБИ У СКАРБНИЦІ НАШІЙ БУЛО ЛИШЕ ЗОЛОТО, ТОБТО У СЕРЦІ НАШОМУ ТІЛЬКИ ДОБРО?
СЕРЦЕ ЗА ПРИРОДОЮ СВОЄЮ – СКАРБ БЛАГИХ; ЛУКАВЕ Ж ПРИЙШЛО ПІЗНІШЕ. ВІЗЬМИ Ж АНАТОМІЧНИЙ НІЖ УВАГИ ТА НЕСАМОЖАЛІННЯ; ВІДоКРЕМ НЕПРИРОДНЄ ТА ВІДРІЖ ЙОГО. ЛУКАВЕ ОДНЕ ЗА ІНШИМ БУДЕ ВІДХОДИТИ, А БЛАГЕ – МІЦНІТИ ТА РОЗРОСТАТИСЯ; ЗАЛИШИТЬСЯ, ЗРЕШТОЮ, ОДНЕ ДОБРО.
СПРАВА ВСЯ У ТОМУ, ЯК ВИЗНАЧИТИ ПРИРОДНЄ ТА НЕПРИРОДНЄ. ТЕПЕРІШНІХ ЗНАВЦІВ НЕ СЛУХАЙ; ВОНИ ВСЕ ТЛУМАЧАТЬ НАВПАКИ: ЩО ПРИРОДНЄ, ТО У НИХ НЕПРИРОДНЄ, А ЩО НЕПРИРОДНЄ – НАЗИВАЮТЬ ЛУКАВЕ ДОБРИМ, А ДОБРЕ – ЛУКАВИМ.
ДИВИСЬ НА ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ У ЄВАНГЕЛІЇ І СВ. АПОСТОЛИ У ПИСАННЯХ СВОЇХ, І ВЖЕ ЗА ЇХНІМИ СЛОВАМИ ВИЗНАЧАЙ ПРИРОДНЄ.
ТАК, ЗРЕШТОЮ, ЗБЕРЕШ БАГАТО ДОБРОГО І БУДЕШ ВИНОСИТИ ЙОГО ЗІ СВОГО СЕРЦЯ. МОЛИСЯ ДУХУ СВЯТОМУ: “СОКРОВИЩЕ БЛАГИХ, УСОКРОВИЩЕСТВУЙ БЛАГОЕ В СЕРДЦЕ МОЕМ”.
