День 11. Православний дитячий табір #СтежинадобрА. 4 зміна 2019: #Острів духовних скарбів 🙂 Закриття зміни!
Gepostet von Стежина добрА am Samstag, 10. August 2019
Табір «Стежина добра» цікавий не лише волинянам. Влітку на цьому острівці відпочинку, розташованому на території Свято-Троїцького жіночого монастиря, серед соснових лісів Маневицького району, можна зустріти гостей з різних куточків України.
Приїжджали на відпочинок хлопці та дівчата з Чернігівщини і Черкащини, Хмельниччини і Рівненщини, зі Львова і Києва. Були тут діти з Франції, Польщі, Норвегії (щоправда, усі українського походження), і ціла група молоді зі Словаччини.
На цій же, четвертій табірній зміні переважна більшість відпочиваючих – як завжди, волиняни. Але традиційно є серед них діти з інших областей і навіть одна дівчина з іншої країни.
Що ж так приваблює дітей та їхніх батьків, заради чого вони долають сотні кілометрів? Частково на це питання відповіли дівчата зміни «Стежини добра», яка щойно завершилася.
Каріна, 9 років, м. Кропивницький
- У мене у Луцьку живе дядько. Це він розповів мені про табір. Їхала аж добу поїздом, важка була дорога, але я не шкодую. Тут я знайшла подруг, а ще тут добре годують і дають додаткові смаколики за ігрові монети. Ще сподобалося, що ми сповідалися. Було радісно, що цю подію розділила з подругами. Добре, що тут є батут, гамаки… Подобається цей табір.
Аня, м. Вараш
- Мої батьки дізналися про цей табір з інтернету. Тут смачно годують і добрі вожаті, тому я приїхала знову.
Даша, 13 років, м. Москва.
- Я тут вже дванадцятий раз. Іноді відвідую по декілька змін на рік, а цьогоріч одну зміну ще й допомагала на кухні. Зараз відпочиваю. Як я дізналася про цей табір? Моя бабуся з Луцька, вона була архітектором храму Святих Апостолів Петра і Павла, і його настоятель, отець Богдан, розповів про «Стежину добра». Мені цей табір вже став рідним, я більше нікуди не хочу їздити. У «Стежині добра» я у всьому впевнена – тут добра їжа і хороші побутові умови. Є дисципліна – батюшки все контролюють. І ще один момент дуже подобається: в інших таборах усі діти «сидять у телефонах», а тут їх забирають і віддають лише на півгодини ввечері, щоб поговорити з батьками. Так ми маємо більше живого спілкування і можемо займатися іншими справами, крім розваг в інтернеті чи соцмережах.
Марина, 11 років, м. Вишгород.
- Я тут вже вчетверте. Дізналася про цей табір від двоюрідних сестер, які у Луцьку ходять у недільну школу. Попросила батьків, щоб мене сюди відпустили. Щороку приїжджаю, щоб знайти нових друзів, пригоди, і кожен раз тут все по-різному. Наприклад, у минулому році зміна була присвячена римлянам і християнам, а цього разу ми граємо у племена на острові. Хотіла б приїхати сюди і вп’яте.
Маргарита, 9 років, м. Рівне.
Моя подруга відпочивала тут у другій зміні минулого року. Потім розповідала, казала, що сподобалося, і я теж попросилася в батьків. Спочатку я сумувала за домівкою, а потім вже зовсім не хотіла повертатися. Найбільше сподобався басейн, і те, що відразу знайшла тут багато подруг. Також сподобалося спортивне орієнтування, квести, і що нам дають ігрові монети, які можна використати для справ милосердя.
Священник Павло Чамахуд