Перед тим, як поринути в текст, написаний євангелістом Лукою, звернемо увагу на деякі деталі.
По-перше: що таке вушко голки? У цьому разі йдеться не зовсім про голку.
У древньому Єрусалимі в часи Христа були особливі ворота. Пройти в них могла тільки людина – і лише у випадку, якщо сходила з коня та залишала перед Вушком від Голки усе зайве. У такий спосіб нічний Єрусалим захищався від несподіваного нападу та водночас дозволяв поодиноким подорожуючим врятуватися за міськими мурами.
При тому ворота, які часто згадуються у коментарях, були побудованів середні віки, якщо взагалі були, адже архіологічно це не підтверджено.
По-друге, слід зазначити, що коли у тексті йдеться про “голчине вушко”, то йдеться дійсно про справжнісіньку голку, це гіпербола (тобто перебільшення).
Про це йдеться у самому ж тексті (грецька):
По-третє, перед читанням Євангелія спитаймо себе: чи не здається вам інколи, що ви не така вже й грішна людина — не вбивали, не крали, не впадали у перелюб… Список може бути дуже довгий. Але справа не в ньому. Справа у підсвідомому бажанні перед кожним дієсловом поставити «не»: не грішив, а якщо грішив, то – не дуже. Тобто – виправдати себе.
А якщо до того ж вас турбує питання: як впливає багатство на можливість духовного зростання, і чи погано бути заможним з точки зору християнства – тоді уважно вслухайтесь у слова Євангелія, яке читається в неділю 34-ту після П’ятдесятниці в храмах.
У коментарях на Євангельський текст про зустріч багатого юнака з Христом святитель Феофан Затворник зауважував: «Не багатство – біда, а сподівання лише на нього, і пристрасть до нього. Тобто – хто на що покладається і до чого тягнеться, той тим і буває багатий».
З цих слів зрозуміло: нам потрібно засвоїти в житті головну науку – навчитися збагачуватись сподіванням не на своє матеріальне або навіть духовне багатство, але перш за все – надією на Бога, життям за Божою Правдою, молитвою і пошуком Його поперед усього іншого, і тоді станемо багаті Його Благодаттю, яка не лише розширить нам вушко від голки, але й відчинить ворота Небесного Єрусалима.
Святитель Іларій Піктавійський говорить:
Цього юнака, недосвідченого у законі та занепокоєного своїм спасінням, Іісус відправляє до закону, щоб він у самому законі, яким і хвалиться, зрозумів, що ще не зробив нічого праведного. Адже Господь відповів йому словами закону. Однак юнак, як хвалькуватий та недосвідчений народ, образом якого він і є, покладається на закон, хоча насправді його зовсім не виконує.
Їм було заповідано не вбивати, але вони вбивали пророків. Їм заборонялося чинити перелюб, але вони розбещували віру, зраджували закону та шанували інших богів. Їм було повеління не красти, але вони розкладанням відмінили заповіді закону, раніше, аніж Христос відновив свободу сповідання віри. Вони знали, що не можна лжесвідчити, але заперечували, що Христос воскрес з мертвих. Від них вимагалося шанувати батька та матір, але вони відреклися від сім’ї Бога Отця та своєї матері Церкви. Їм казали любити ближнього свого, як самого себе, але вони переслідували Христа, який прийняв плоть всіх нас та став ближнім кожному з нас у силу прийнятої плоті. Вони переслідували Його до самої страти на хресті. Отож, юнаку дається повеління усвідомити всі ці пороки та, залишивши їх, повернутися до закону.
Ісаак Сирін, преподобний: