Головним моментом Божественної літургії є перетворення (преложення) Святих Дарів – Тіла і Крові Христових. Це серце Літургії, без якого вона неможлива. Євхаристійний канон фактично був встановлений на Таємній Вечері Господом Богом і Спасом нашим Ісусом Христом. Згадаймо євангельські вірші: «Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мф. 26:26-28).
Сьогодні в Літургіях візантійської богослужбової традиції святителів Василя Великого та Іоанна Златоустого, які служимо ми, священнослужителі Української Православної Церкви, євхаристійний канон починається з проголошення священика: «Станем добре, станем со страхом, вонмем, святое возношение в мире приносити» (станемо добре, станьмо зі страхом, слухаймо, святе приношення в мирі приносити) і закінчується вигуком: «И даждь нам единими усты и единем сердцем славити и воспевати пречестное и великолепое имя Твое, Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков» (і дай нам единими устами і единем серцем славити й воспевати пречестне і великолепе ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків).
Саме слово «євхаристія» перекладається з грецької мови як «подяка» або «подячна жертва». До цих пір навіть в сучасній грецькій мові слово «Дякую» вимовляється як «євхаристо». Церква дає віруючому настрій дуже глибокий і пронизливий. Ми повинні тремтіти перед незмірною любов’ю Всевишнього, Який віддав Свої Тіло і Кров для нашого спасіння. Нам потрібно дякувати йому за це. Адже по суті Святі Дари є головним святим засобом для спасіння-обоження людини. Про це свідчить нам сам Господь Ісус Христос: «І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п́є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п́є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.» (Ін. 6:53-56).
Тому дуже важливо приступати до Святого Причастя – цього головного засобу, яке відкриває нам двері раю, адже сам Господь в Таїнстві Євхаристії з’єднує з Собою людину за Своїм Батьківським милосердям і любов’ю!
Не будемо ж позбавляти себе, дорогі брати і сестри, цього благодатного засобу до спасіння, цієї дорогоцінної Святині, яка освячує нас, як кажуть в літургійному вигуку «Святе святим».
Каноном ж Євхаристійний канон названий так, тому що є чітким структурованим непорушним правилом, яке священнослужитель при здійсненні Літургії повинен дотримуватися неухильно. Слово «канон» перекладається з грецької як «правило, норма, зразок».
Синонімом словосполучення «Євхаристійний канон» також є слово «анафора». У перекладі з грецької воно означає «піднесення», так як в одному з моментів анафори відбувається дійсне приношення (підняття вгору) дискоса з хлібом (просфорою) і Чашею з вином і водою, на які через кілька хвилин зійде благодать Святого Духа, що перетворює їх у Тіло і Кров Христові. Речовина Таїнства, так само, як і наші душі в символічному духовному сенсі, ніби відділяються від усього іншого матеріального та входять-підносяться в інший духовний світ, де на престолі сидить Цар слави – Бог-Свята Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Йому і слава на віки віків. Амінь.
