ПРО ВИДИ ДУМОК ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
«Які наші думки, таке і наше життя». Так говорив один відомий сербський старець, архімандрит Фадей (Витовницький).
Це твердження є абсолютно вірним. Адже коли ми думаємо про що-небудь, то поступово з цим погоджується і наше серце, а коли серце сприймає думку, тоді ми готові реалізувати її й на справі. Тому так, чи інакше, все, що відбувається у нашому житті, – це результат наших думок.
Але що ж таке думка і як вона народжується у людині?
Що таке думка та звідки вона з’являється?
Якщо зовсім коротко, то думка – це дія розуму людини, результат його діяльності.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов), розкриваючи суть розуму каже: «Розум людський невпинно народжує в собі і з себе думку, або внутрішнє слово… Розум невидимий і незбагненний сам по собі, є і відкривається в думці своїй. Думка, щоб відкритися в матеріальному світі, має втілюватися, так би мовити, у звуки та знаки».
Чи завжди думки походять від нас?
Більшість людей, звертаючи увагу на свої думки, як правило, вважають їх своїми власними. Втім, згідно з православним вченням, це зовсім не так.
Уважно досліджуючи стан розуму людини, святі отці виділяють «три початки наших думок: від Бога, від диявола і від самої людини».
Які думки від Бога?
Оскільки Бог є найвище Добро і Благо, від Якого, як з невичерпного джерела, все добре відбувається, то і думки від Нього бувають тільки добрі, сповнені будь-якого блага.
За словами преподобного Іоанна Касіяна Римлянина, «від Бога бувають думки, коли Він збуджує нас до вищого вдосконалення і успіху і навчає нас рятівним сокрушенням про те, що ми мало досягли успіху, або, перебуваючи в безтурботності, були переможені чимось; або коли відкриває нам Свою волю і намір наш звертає до найкращих дій».
«Як все необхідне для фізичного життя ми отримуємо з землі, повітря, вогню та води, – говорить святий праведний Іоанн Кронштадтський, – так все необхідне для життя духовного – усі світлі, добрі та рятівні думки та настрої серця отримуємо від Бога, хоча цього й не помічаємо через невидимість думок та серцевих рухів».
А отже, всі добрі й благі думки, ті, що стосуються нашого порятунку, або порятунку наших ближніх, безумовно можна вважати, що вони походять від Бога.
- Думки, що походять від диявола
Від ворога роду людського походять злі, порочні, гріховні думки, оскільки «ворог є начальником і винахідником гріха». Від нього – помисли насолоди пороками.
Святитель Феофан Затворник, розкриваючи дії злих сил, пише: «Ворог всіляко спокушатиме, щоб поставити душу в недобрий стан, намагаючись або думки розсіяти, або турботу про щось породити, або невдоволення чимось, або на когось порушити».
Виходячи зі слів святителя можна дійти висновку, що злі сили діють на людину наступним чином:
- думки розсіюють,
- породжують думки турботи про щось,
- викликають думки невдоволення чимось,
- викликають думки невдоволення на когось.
Ось як описує дію злих сил на людину святий праведний Іоанн Кронштадтський: «Вся сила і характер, і хитрість спокус диявольських щодо людей полягають у тому, що він спокусив і спокушає, підбурював і підбурює людей любити суєтні речі земні, піклуватися про більший їхній винахід і придбання і зневажати душу та її справжні потреби; любити плоть, її здоров’я, колір, красу, огрядність, хтивість плоті і ненавидіти душу, забувати безсмертя душі, її образ – Бога, щоб вона і не думала про безсмертя і про шлях, що веде до безсмертя, про Бога і про поєднання з Ним».
Від ворога походять або явно злі помисли, або ворог, як каже прп. Іоанн Касіян Римлянин, «з тонкою хитрістю показує людині зло під виглядом добра».
- Помисли, що походять від самої людини
За словами святих отців від нас походять помисли, коли ми природно згадуємо те, що ми робимо або зробимо, або про що чули чи бачили.
Втім від людини можуть походити і добрі помисли, і недобрі.
Про злі помисли людини преподобний Никодим Святогорець пише: «у нас є три сили душі: мислительна, бажальна та дратівлива. Від цих трьох сил, через їх ушкодження, народжуються і троякого роду неправильні помисли».
- Мислительна сила душі породжує помисли: невіри, невдячності, нарікання, богозабуття, нерозважливості, хульні помисли.
- Бажальна сила душі породжує помисли: сластолюбства, славолюбства, сріблолюбства та інші, які пов’язані з догоджанням собі.
- Дратівлива сила душі породжує помисли: гніву, ненависті, заздрощів, помсти, зловтіхи, злобажання, та інші помисли пов’язані із заподіянням зла ближньому.
Щодо добрих думок, то їх можуть вселяти людям і Ангели.
Святитель Григорій Ніський каже: «коли єство наше впало в гріх, Бог падіння наше не залишив Своїм промислом, але на допомогу кожній людині приставляє якогось Ангела, але і з протилежного боку ворог, розбещувач єства, хитрістю за допомогою якогось лукавого і лиходійного демона шкодить людському життю. Людина ж, перебуваючи серед цих двох, що супроводжують його, оскільки мета кожного з них противна іншому, сама собою робить одного сильнішим іншого. Добрий Ангел показує помислам блага чесноти. А інший показує речові задоволення».
Тож, як читаємо в притчі про двох вовків, завжди перемагає той, кого ти годуєш. У випадку з думками, аналогічно: з нами залишається той, чиї думки ми приймаємо.
Чому думки нав’язуються ззовні?
Попри те, що розумова діяльність тісно пов’язана з вольовою, далеко не завжди напрямок мислення людини узгоджується з її волею.
Хто, наприклад, не стикався з ситуацією, коли думка, бувши небажаною, ніби сама лізе в голову, ніби нав’язуючись людині ззовні? До того ж переважно подібним чином виявляються саме гріховні помисли. Такі ситуації добре відомі нам з досвіду святих отців.
Серед основних причин виникнення небажаних гріховних думок зазвичай виділяють дві:
- по-перше, вони можуть впроваджуватися у свідомість людини занепалими духами,
- по-друге, можуть викликатися несподіваним збудженням гріховних пристрастей, що гніздяться в серці.
Досить часто обидві причини виявляються одночасно. Це буває тоді, коли демони, чіпляючись за властиві грішникові пристрасті, збуджують у його розумі саме ті гріховні помисли, до яких він має найбільшу схильність і, відповідно, які найлегше порушити і розвинути.
І чим хворобливіші, в моральному відношенні, розум та інші сили душі людини, тим менша стійкість людини до такого роду впливу.
Як навчитися розпізнавати думки?
Преподобний Іоанн Касіян вчить, що «джерела помислів ми постійно повинні спостерігати, і всі помисли, що виникають у нашому серці, пильним судженням розбирати, спочатку досліджуючи походження їх, причини та винуватців, щоб можна було знати, як ми маємо ставитися до них».
Часто прийде думка – і на серці стає тихо та мирно, людина в такому стані починає згадувати про Бога, про порятунок. Саме такі думки, світлі, мирні, які не викликають тривоги, і можна вважати тими, що походять від Господа чи Ангела Охоронця.
Якщо ж думки збуджують наші пристрасті, викликають тривогу, образу, зневіру… чи людина, насолоджуючись думкою, впадає в гордість чи принаду бісівську, знайте, такі думки вкладає нам ворог роду людського.
Злі думки бувають і від нашого єства, втім дуже важливо розрізняти їх і не приймати думки, що нав’язуються ворогом, за свої власні.
За словами святителя Феофана Затворника, помилково вважати, що всі злі думки, почуття, пристрасні рухи, що виникають у нас, наші власні. «Біси приховуються, нишком навчаючи людину всякому злу і відхиляючи від всякого добра, так що той упевнений, що все робить сам, а тим часом тільки виконує волю свого ворога», – застерігає святитель.
Як боротися із гріховними думками?
Ефективним засобом боротьби з гріховними думками є старанна, зосереджена молитва. По-перше, моління і саме собою сприяє перемиканню уваги від гріховного помислу до добра. Але головне молитва об’єднує того, хто молиться, з Богом, і за його вірою на нього зводиться спасительна Божа благодать.
Щоправда, трапляється, що під час молитви потік небажаних думок у свідомості віруючої людини не тільки не зменшується, а й навіть посилюється. Це обумовлюється тим, що нерідко під час молитви лукаві духи прагнуть збільшити вплив на людину, щоб відвернути її від спілкування з Богом, навіюючи їй думки про те, що Бог не чує її молитов.
Для того, щоб подолати таку демонічну дію, потрібно ще більш посилити молитву, під час якої намагатися бути більш зосередженим. Буває, що вплив злих сил настільки потужний, що тяжко зосередитися на довгих молитвах, у такому випадку можна звертатися до Бога короткими словами:
«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!», «Господи спаси», «Господи помилуй».
Пам’ятаймо, що в міру наближення людини до Бога, уподібненню Йому, нам все легше буде контролювати діяльність розумної сфери душі.
Уподібнення Богу – поступовий і тривалий шлях звільнення від влади лукавих духів, гріховних пристрастей, шлях набуття страху Божого та набуття християнських чеснот. Пройти його покликані усі люди. Здійснюється він життям за заповідями Божими, разом із Церквою і в Церкві.
А повна, всебічна свобода від гріховних бажань і помислів характерна лише святим, котрі перебувають там, де вже немає спокус – у Царстві Небесному.
Отже, резюмуючи вищесказане, думка – це своєрідний компас душі людини, за допомогою якого ми можемо визначити, в якій площині вона знаходиться.
Простеживши за звичайним ходом думок та нашими бажаннями, ми можемо чітко побачити, чого прагне наш розум і чого бажає наше серце. І подібне спостереження покаже, про що наші думки: про Бога чи про земні та тлінні речі, які є хибними богами.
І гріх, і чеснота починаються з думки, кажуть святі отці. Тому пильно стоятимемо на варті нашого розуму і серця, щоб ніщо недобре не входило в них, а при нашесті гріховних помислів вимовлятимемо: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!» І Господь, споглядаючи на нашу старанність, невидимо прийде на допомогу і зруйнує усі підступи ворогів.
