Сщмч. Ієрофея, єп. Афінського (I). Мчч. Гаїя, Фавста, Євсевія та Херимона (III). Сщмч. Петра Капетолійського (III–IV). Мцц. Домніни та доньок її Віринеї (Вероніки) і Проскудії (Просдоки) (305–306). Прп. Амона (близько 350). Прп. Павла Препростого (IV). Мчч. Давікта (Адавкта) і доньки його Калісфенії (IV). Блгв. кн. Володимира Ярославича Новгородського, чудотворця (1052). Прпп. Єлладія та Онисима Печерських, у Ближніх печерах (XII–XIII). Прп. Амона, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Св. кн. Стефана Щиляновича (1515) (Серб.). Знайдення мощей свтт. Гурія, архієп. Казанського, та Варсонофія, єп. Тверського (1595). Сщмч. Димитрія Вознесенського пресвітера (1918). Блж. Варфоломія Чигиринського (1931). Cщмчч. Миколая Верещагіна, Михаїла Твердовського, Якова Бобирева і Тихона Архангельського пресвітерів, прмч. Василія (Цвєткова) (1937). Св. Хіонії Архангельської спов. (1945). Прп. Варсонофія Херсонського (Юрченка), сповідника (1954). Собор Казанських святих.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він “Той, Котрий повинен прийти, чи іншого чекати” (Лк. 7:19) треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв’язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено. Божественні справи свідчили про божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити, і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір’я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір’я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб’язкові й нікчемні. Того хоче його серце, — тому все і стерпно.
