Один молодий чоловік сказав мені: «Я дуже люблю одну дівчину і дуже її ціную, глибоко нею захоплююся і хочу, щоб вона була зі мною». Я дуже здивувався і кажу йому: «А що ти робиш для цього?» Відповідь була такою: «Нічого. Вона про це ніколи не дізнається, адже вона любить іншого. Оскільки я її люблю, нічого не буду їй говорити. Люблю її, тому не хочу втручатися в її життя, хоча зараз ми і проводимо час разом. Закінчуємо університет. Виникали думки підійти до неї, поговорити, запропонувати сімейне життя. Але коли я зрозумів, що її голова зайнята іншим, залишив її в спокої. Я її люблю, тому уникаю». Ось що значить «любити»! Думати про благо того, кого любиш. В даному випадку буде добре не хвилювати її серце, з повагою поставитися до життєвого вибору іншої людини. Ця любов всередині тебе перетвориться на сльозинку, діамант, той біль, з якою потечуть живі води, потечуть у твоє серце, так би мовити, води Божественної Благодаті. І нехай любов твоя зараз прихована, здається, що ти її не показуєш, але ця любов, навпаки, поглиблюється всередині тебе. Ти стаєш більш чутливим, справжнім, творчим і цінним. І за це колись отримаєш нагороду. Це точно.
«Люблю свою дитину», – говорила одна мама, набираючи її номер телефону п’ятсот разів. «З любові-то роблю, хочу дізнатися, що робить, де вона». Але правда в іншому. Насправді вона не може витримати розлуки зі своїм чадом. Не виносить того, що її дитина йде в доросле життя. «З ким ти, чому повертаєшся пізно, що я чула про тебе, хто та дівчина?». Суцільні підозри і болючий зв’язок. І це точно не любов. Тому що «любити» – значить «віддавати», сказати: «Хочу, щоб ти розправив крила. Я хочу, щоб тобі було добре».
«Він повинен рости, а я зменшуватися», – сказав Святий Іоанн Предтеча, коли побачив Господа. «Люблю Господа, тому мене не хвилює, що я буду на другому плані. Куди б я не пішов, переді мною розливається стільки світла, що не існує меж, навіть тіні. Завжди буду всередині світла, коли люблю Його, завжди буду перебувати в радості. Я люблю його і здалеку. Я люблю його, нехай здається, що зникаю і згасаю. Я люблю Його і на відстані, відчуваю це в своєму серці. Даю свободу. Мені не важливо, з ким говорить, не спокушаюся цим, не заздрю, не страждаю».
І знаєш, що це робить з іншою людиною? Вона починає тебе любити сильніше, не може тебе покинути. Знаєш, чому не може? Тому що ти даєш їй можливість бути вільною. Коли надаєш можливість комусь, щоб той сам пішов від тебе, він не може цього зробити. Коли ж силою утримуєш, домагаєшся протилежного ефекту.
Розумієш? Подібне трапляється в багатьох відношеннях. Ти помічав це багато разів і в своєму житті. Кажеш: «Заздрю своїй дружині, не можу, страждаю…» Якщо ти її любиш, поглянь всередину себе. І спочатку знайди свою власну красу, яка наповнить тебе надійністю і спокоєм. Потім навчися любити по-справжньому свою людину, молитися за неї, відчувати те, що відчуває вона, тобто говорити: «Чи приносить їй задоволення те, що зараз я роблю? Хіба їй подобається, що я її так мучу, стомлюю, тисну на неї?».
З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»
Переклад з новогрецької Сергія Рудька
