Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
В сьогоднішній день, дорогі браття і сестри, Православна Церква прославляє святих мучеників благовірних князів Бориса та Гліба. Вони одні з перших святих, котрі просіяли на наших землях після прийняття християнства. Народившись незадовго до Хрещення Русі, святі брати були виховані в християнському благочесті.
Святий князь Борис здобув гарну освіту, любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо життя святих. Під їх впливом святий князь Борис запалав гарячим бажанням наслідувати подвиги угодників Божих і часто молився, щоб Господь сподобив його такої честі.
Святий князь Гліб з раннього дитинства виховувався разом з братом і поділяв його прагнення присвятити своє життя Богу і виконанню Його заповідей. Під час свого князювання благовірні князі проявляли мудрість і лагідність, піклувалися перш за все про насадження Православної віри і дотримування благочестивого способу життя серед підданих.
Загинули трагічно святі князі 1015 року по наказу свого брата Святополка. Святополк вважав їх конкурентами на княжий Київський престол. У жорстокості свого серця він зважується на важкий гріх і вбиває своїх братів.
Вражає нас ставлення самих благовірних князів щодо злого наміру їхнього брата. Знаючи, що до них послані вбивці, маючи військо і владу, вони не приймають ніяких дій для того, щоб вберегти своє життя, але приймають смерть.
Щоб не розпалювати міжусобну ворожнечу, вони розпускають своє військо. Таким чином зберігають життя багатьом воїнам, котрі були під їхнім керівництвом.
Любов до ближніх є основою християнського життя. І саме ця чеснота зберегла їхні душі від гріха. «Хто каже: Я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той неправдомовець» (1 Ін. 4, 20). «Хто любить брата свого, той перебуваю у світлі». (1 Ів. 2, 10) – так навчає нас Священне Писання.
Скромність, лагідність, любов – ось ті якості, які характеризують моральний стан святих братів.
Будучи сповіщеними про злодіяння Святополка, святі князі не ховаються, а подібно мученикам перших століть християнства з мужністю зустрічають смерть. «Не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душу не можуть убити» (Мор. 10, 28) – каже Господь.
Невдовзі по їхній загибелі вшанування святих Бориса і Гліба ширилося серед народу. До їхньої могили в місті Вижгороді, неподалік Києва, йшли на поклоніння ті, хто бажав отримати зцілення від своїх недуг. Багато чудес відбулося біля їхніх мощей.
Отже, дивлячись на подвиг святих князів, ми повчаємося у них великої віри та жертовної любові. Нехай же по молитвах святих благовірних князів Бориса і Гліба, Господь примножить у наших серцях любов до ближніх та укріпить у вірі, щоб і ми могли увійти у Царство Небесне. Амінь!
Священик Сергій Панасюк,
Клірик Свято-Хрестовоздвиженського храму
(Луцький кафедральний округ)
