Цими днями, з благословення архієпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, учасники молодіжного товариства «Ставрос» на чолі з духівником молодіжки настоятелем Свято-Іоанно-Богословського храму міста Луцька протоієреєм Іоанном Піпашем здійснили подорож до мальовничого куточка України – Закарпаття.
Благодатна земля Закарпаття відома своїми чисельними православними святинями, зокрема, тут нараховується 42 православних монастирі та більше 700 православних храмів. Отож, під час перебування на Закарпатті учасники молодіжки “Ставрос” відвідали святині цього краю.
Молодіжка побувала у храмі Святого великомученика Димитрія Солунського, що у селі Мала Уголька, в якому перебувають чесні мощі святого преподобного Іова Угольського (1902-1985) – відомого православного подвижника Закарпаття ХХ століття. Завдяки преподобному Іову Угольському у часи його служіння до Бога і Православної віри прийшло багато людей, приїздили до нього за порадою та духовною розрадою люди з усього тогочасного Радянського Союзу. До слова, за рекомендацією преподобного Іова Угольського на навчання до духовних семінарій вступили і по тому стали пастирями понад 150 юнаків. До Господа старець відійшов 28 липня 1985 року, а 12 жовтня 2007 року відбулося віднайдення його чесних мощей. І вже у вересні наступного 2008 року Іов Угольський був прославлений Українською Православною Церквою у лику святих.
Отож, прочани приклалися до мощей цього угодника Божого, а також під час панахиди на могилі, блаженної пам’яті, єпископа Хустського і Виноградівського Мефодія (Петровція) помолилися за спокій душі цього архіпастиря. Варто зауважити, що владика Мефодій був першим архієреєм Хустської єпархії Української Православної Церкви, а місцевий православний люд знав його і як досвідченого духівника-старця.
Молоді православні лучани також здійснили і паломництво до Свято-Миколаївського чоловічого монастиря села Іза-Карпутлаш Хустської єпархії, де перебувають чесні мощі святого преподобного Олексія Карпаторуського (1877-1947). Цього угодника Божого називають “Апостолом Закарпаття”, адже саме він започаткував і втілив у життя повернення карпаторусинів – українців Закарпаття з насильно накинутої унії до лона Святої Православної Церкви. Власне, і сам Свято-Миколаївський монастир в Ізі-Карпутлаші був заснований у 1919 р. преподобним Олексієм Карпаторуським, який і став його першим намісником.
Отож, православні юнаки та дівчата з луцької молодіжки “Ставрос”, прибувши до Свято-Миколаївського монастиря, мали можливість молитовно вшанувати святого преподобного Олексія Карпаторуського та прикластися до його чесних мощей.
Молоді православні волиняни також відвідали храм Всіх Святих у селі Біла Церква, де їх привітно зустрів настоятель архімандрит Венедикт (Хромий). Прочани мали можливість як помолитися та вшанувати святині храму, так і відпочити. До слова, отець Венедикт почастував гостей смачною трапезою, за що вони йому щиро подякували.
А відпочинок православної молоді відбувався у Рахівському районі Закарпатської області на базі туристичного відпочинку «Драгобрат», яка розташована неподалік найвищої точки України – гори Говерла.
Чарівні карпатські краєвиди, сніжна зимова погода, – усе тут налаштовувало саме на такий відпочинок на лоні природи. Як і годиться православним християнам, кожен день перебування на туристичній базі “Драгобрат” розпочинався із ранішніх молитов, а завершувався, як і годиться, вечірніми молитвами. Кожного ранку після молитовного правила духівник молодіжки «Ставрос» протоієрей Іоанн Піпаш прочитував Євангеліє та виголошував невеличку проповідь.
А сам відпочинок волинської молоді був дійсно активним та насиченим. Адже сам рельєф карпатських гір, як ніщо інше, сприяє такому виду дозвілля як катання на лижах. Усі однозначно отримали задоволення від такого проведення часу, тим більше, що молодь зазвичай полюбляє як раз відпочинок, в часі якого можна, так би мовити, “набратися адреналіну”.
Разом із тим, відпочинок православної молоді на Драгобраті можна було сміливо назвати місіонерським, своєрідною проповіддю Православ’я. Адже туристи-відпочивальники із великим задоволенням слухали піснеспіви хористів молодіжки “Ставрос”. Цікавим було й те, як серед великого шуму в їдальні молодь співала молитви перед їжею і після. Тоді туристичний шум автоматично перетворювався в побожну тишу. Відчувалося, що люди благоговіли перед молитвою, а деякі туристи вставали і приєднувалися до неї.
Проживали гості з Волині у готелі “Pipash”. Хочеться у зв’язку із цим висловити щиру подяку господарям Василю Васильовичу та Марині Михайлівні Піпаш за запрошення, за теплий прийом, чудову домашню атмосферу та смачну кухню.
Щиру вдячність хочеться висловити і власнику лижного прокату Михайлу Михайловичу Бабичу за те, що видав безкоштовно молодим туристам з Волині лижі та все необхідне для катання.
Ось так- три дні як один – промайнуло перебування православної молодіжки “Ставрос” на Закарпатті. Православні юнаки та дівчата з Луцька провели його з користю для душі, отримавши також і тілесну радість від активного зимового відпочинку в Карпатах.
