У святому Євангелії на м’ясопусну неділю ми читали про Страшний суд. Земне життя – це постійна боротьба добра і зла. Звичайна земна радість межує зі скорботами та хворобами. Праведники і грішники живуть разом. Ми бачимо в нашому життя, що часто грішники радіють, а праведники страждають. Не раз бачимо, як зло перемагає, а добро терпить зневагу.
Люди за добро платять злом. Скільки людей сьогодні страждає від несправедливості і жорстокості. І взагалі, людина не має спокою у житті.
Люди часто запитують: невже таким буде життя вічно? І чому існує в світі така несправедливість?
Іісус Христос, ніби відповідаючи на це запитання, сказав, що Царство Небесне подібне до поля, на якому росте поряд з пшеницею кукіль. І коли слуги спитали, чи не краще було б повиривати кукіль і спалити, господар відповів: оставте. Якщо будете виполювати кукіль, пошкодите і пшеницю. Нехай ростуть пшениця і кукіль разом до жнив.
Цією притчею Іісус Христос вчить нас, що добро і зло не будуть існувати вічно. Прийде час, коли Син Божий відокремить зло від добра, праведників – від грішників. Це означає, що існуючий порядок у світі не буде вічним. А відбудеться це на Страшному Суді. Коли прийде Син Божий у славі своїй, і всі святі ангели з ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед ним всі народи.
Суд Божий буде справедливим, бо на цьому суді кожна людина отримає те, що заслужила. Великим і страшним буде цей день для кожного з нас, тому суд цей і називається Страшним, бо будуть перед всім народом відкриті наші діла, наші слова і навіть найпотаємніші наші думки і бажання. Тоді вже ні на кого не буде надії. Бо Суд Божий – праведний, і кожен отримає за діла свої.
На Страшному суді не наймемо собі адвоката, не буде там захисника, не виправдає нас прокурор, не порадить тоді нам священник, не дасть там руку помочі брат чи сестра, не захистить нас сусід чи товариш, не дамо на Страшному суді хабар чи викуп, як тут на землі, щоб нас помилували.
Як бути на Страшному суді? Треба вже сьогодні готувати себе до нього. Ми всі – люди грішні, і розсердимося, і гріх вчинимо, але ми живемо надією, щоб Бог милосердний, Бог бачив, як нам доводилося терпіти, Бог бачить бажання серця нашого. Бог бачить і скорботу нашу! Отже, з усіх сил як тільки можна, рятуймо свою безсмертну душу, допомагаймо один одному, молімося один за одного.
У неділю залишаймо всі справи, а йдімо в храм Божий, це і буде нам порятунком, захисником нашим на Страшному суді. Чим більше буде у нас добрих справ, тим краще буде нам на Страшному суді. Не осудить нас Бог, що ми не було чудотворцями або прозорливими, не судитиме нас Бог за те, що ми покійників не воскрешали, а судити буде за те, що ми не вміли любити один одного, що не вміли терпіти один одного, не хотіли допомагати один одному, не вміли прощати один одного, за наші гріхи і неправди.
Тому стараймося жити по Божому, робити діла милосердя, бо все на світі минає, тільки добрі наші вчинки підуть з нами у вічність. Амінь!
прот. Михайл Курпіль
(Горохівський благочинний округ)
